Халата Обломова в романе "Обломов" Гончарова: описание, роль и история Обломов и Штольц. Художник М. М. Морозов Старый домашний халат Ильи Ильича Обломова является очень важной деталью в романе "Обломов". В этой статье представлено описание халата Обломова в романе "Обломов" Гончарова, его роль и история. Смотрите: Все материалы по роману "Обломов" Халат Обломова в романе "Обломов" Гончарова Халат Обломова в романе называется шлафроком (в пер. с немец. "schlafrock" - "спальный халат"). Старый, поношенный халат является по сути отдельным персонажем романом. Эта вещь живет своей жизнью и проходит определенные этапы, как и сам Обломов. Халат Обломова как символ "обломовщины" Халат Обломова - это символ "обломовщины", скучной, пустой и ленивой жизни. Снять этот халат для Обломова значит радикально переменить жизнь: "...сбыть лишний жир, сбросить тяжесть, освежить душу тем воздухом, о котором мечтал некогда с другом, пожить без халата, без Захара и Тарантьева..." Автор подробно описывает халат Обломова, как будто это - живое существо: "...На нем был халат из персидской материи, настоящий восточный халат, без малейшего намека на Европу, без кистей, без бархата, без талии, весьма поместительный, так что и Обломов мог дважды завернуться в него. Рукава, по неизменной азиатской моде, шли от пальцев к плечу все шире и шире. Хотя халат этот и утратил свою первоначальную свежесть и местами заменил свой первобытный, естественный лоск другим, благоприобретенным, но все еще сохранял яркость восточной краски и прочность ткани..."
Генріх Гейне використовує такі притаманні народній пісні художні прийоми, як паралелізм, лексичні повтори, повтори словосполучень, смислові, образні, словесні контрасти й антитези, проста розмовна лексика. У тому, як поет розповідає про кохання, вражає насамперед невичерпне багатство емоцій, мистецтво передавати найвитонченіші відтінки людських почуттів та думок. Гейне широко застосовує типові для народної творчості прийоми одухотворення явищ природи: квіти, листя, дерева, небо, хмари сміються, плачуть, розмовляють з поетом. Автор порівнює свою кохану з сонцем, місяцем, голубкою, трояндою.<span>
Майстерність поета виявилася і в особливостях віршової форми його творів, їх строфічної та ритмічної організації, в системі римування. Новацією в німецькій поезії стали використана Генріхом Гейне мала строфічна форма — в три, два або й один віршовий рядок, а також оригінальний спосіб римування чотирирядкових строф, де римами зв'язуються лише другий та четвертий рядки, а перший і третій залишаються без співзвуччя (в історію вірша цей спосіб увійде як прийом так званої холостої рими). Один з найпопулярніших віршових розмірів у поезії Гейне — хорей, який, на думку багатьох віршознавців, якнайкраще передає танцювально-пісенні ритми. Водночас Гейне випробовує в ритмічному ладі віршів своєї збірки також принципи нової — тонічної — системи віршування, ритміка якої тримається не на впорядкуванні наголошених і ненаголошених складів у віршовому рядку, а на однаковій в усіх рядках кількості повнонаголошених слів.</span><span>
</span>
Крепкая дружба маленького горбунка, и человека!
Ответ:
Семь детей девять церквей
Как солнце после туч бывает,
У ног твоих я каждый год.
Дорогу сердце моё знает
И как маяк меня ведёт.
Любовь моя тебя находит
И ничего не забывает.
После зимы весна приходит,
Как солнце после туч бывает.
Не хочешь ты меня понять,
Любви я жду твоей ответной,
Доколе можно мне страдать
Любовью пылкой,беззаветной?
Никто не может мне ответить,
А мне необходимо знать-
За что терплю я муки эти?
Не хочешь ты меня понять.
На полянке, у тропинки
Пробиваются травинки.
С бугорка ручей бежит.
А под ёлкой снег лежит.
