Слово в душі- душа в слові
Я вважаю що не треба. Бо книжка сама по собі розумна, а в інтернеті написана деяка інформація з книжки
Это ответ в: хлопец багато говорив не переводячи духу
Моя вулиця невеличка, але охайна.
Сусіди милі та добрі. Єсеніна дуже гарна, особливо восени, коли вона одягає найкразу сукню, і просить всіх зупинитися та подивитися на її красу. Весною вона ще та краля, її зелені коси так і розгойдуються н авітрові, просячи помилуватися і похвалити. А ніжні очі фіалок си підсніжників.... Ото справжня розкіж. А п*янкі запахи квітів, чи то дзвінка пісня братика-соловейка. Усі це тримає в собі одна з найменших вуличок мого села
Із моменту виходу в
прокат славнозвісного «Тараса Бульби» минуло вже багато років. Але,
переглядаючи портрет Богдана Сильвестровича Ступки, щоразу ловлю себе на
думці, що саме в образі цього чоловіка можна побачити чи не всю історію
українського кінематографу.
А ви коли-небудь звертали увагу на його зовнішність? Особисто я бачила
багато гарних людей, але такого, як Богдан Ступка, не зустрічала ніколи.
Це той випадок, коли роки лише прикрашають чоловіка.
Риси та вираз обличчя Богдана Ступки пам’ятає кожен, його неможливо
забути.
Що, на вашу думку, є дзеркалом людської душі? Відповідь однозначна –
очі! Зверніть увагу на його очі. В них, напевно, можна побачити всю ту
глибинність і мудрість, якою володів актор. Трішки сумні, проте з
якоюсь внутрішньою культурою думок і почуттів. А над очима нахмурені
густі брови, що непокірно нагадують про сиві літа. Особливістю його
зовнішності є великий широкий ніс і вуса з бородою, яку Богдан
Сильвестрович голив тільки для чергової неперевершеної ролі. Його
обличчя всипане зморшками. Проте ці зморшки тільки підсилюють мудрість і
міць талановитого артиста.
На портреті Богдан Ступка схилив голову на руку і, з виразним поглядом,
про щось думає. Це підкреслює його сильний характер, справляє гарне
враження. Тому для мене Богдан Сильвестрович назавжди залишиться
мегаталановитим актором із своєю індивідуальністю.
