<u>Тонкий</u>-вышел из вагона,был навьючен,изумился,ябедничать любил, служу,побледнел, окаменел,лицо искривилось,съежился, сгорбился, сузился, захихикал,пожал три пальца, поклонился всем туловищем и захихикал.
<u>Толстый</u>-пообедал на вокзале,воскликнул,дослужился, поморщился,хотел было возразить,стошнило,отвернулся, подал на прощанье руку.
Мої роздуми над творчістю І.Франка<span>Іван Франко – це великий поет свого народу . Його любов, надія згуртовували тисячі , а нині вже мільйони сердець , всиляючи віру в майбутнє країни . Багато переслідувань та три арешти пережив письменник . Але ніщо й ніхто не погасив того великого вогню любові до України , її історії, звичаїв, минулого.
<span>Життєвий шлях І. Франка </span>розпочався 27 серпня 1856 року в околиці гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині. Саме тут і минуло його дитинство . Вже у юності формується світогляд майбутнього поета, але фундамент закладається ще з дитячих років. Пісні та розповіді матері , тяжка праця по господарству загартовують письменника , підготовляючи його до важкого і сповненого труднощів майбутнього.
<span>Коли Іванові було 9 років батько його помер. Мати вдруге </span><span>вийшла заміж , а вітчим допоміг юнакові здобути освіту. У 1875 році Франко стає студентом філософського факультету Львівського університету. Вперше І. Франко надрукував свої вірші в студентському журналі Друг у 1874 році. </span>
<span>Навчання студента було </span>перерване в 1877 році першим арештом. Ця подія стала причиною розриву заручин Франка з його коханою Ольгою Рошкевич. Ціла сторінка життя письменника була покладена в основу написання ліричного циклу «Картка любові».
Інтенсивна діяльність Івана була перервана другим тримісячним арештом. Тюремні умови були нестерпними . Але навіть холод, голод , хвороби не зупинили його. Своїм словом він продовжує боротися за правду , свободу, рівність, демократію. Саме у тюрмі поет створює поетичний цикл «Думи пролетарія».
<span>З 1881 року у Львові за </span>найактивнішої участі Франка виходить журнал «Світ», в якому друкується його роман «Борислав сміється».
<span>Письменник дуже переймається політичною ситуацією України. Він є членом декількох </span>радикальних організацій. З 1883 року франко працює у Львівському журналі «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло» . Саме тут він друкує зібраний раніше матеріал для пропаганди радикальних ідей . У цьому ж році виходить популярний твір «Захар Беркут».
Поїхавши у 1885 році до Київа для отримання матеріалів від київської інтелігенції , він планує організувати видання часопису «Братство».
<span>Дні письменника були </span>наповнені невсипущою працею , і він був змушений працювати у польсько мовній газеті.
У 1893 Іван Франко захищає у Відні докторську дисертацію на тему «Варлаам та Йоасаф дохристиянський духовний роман і його літературна історія». Він спробував отримати місце викладача у Львівському університеті , але його не прийняли. В цей час поет підтримує тісні зв’язки з Лесею Українкою , м. Грушевським, М. Драгомановим, м. Коцюбинським . Він пише літературно – критичні статті «Нарис історії українсько – руської літератури до 1890 року», «З останніх десятиліть XIX віку » тощо.
У 1913 році українська громадськість Львова відзначає 40 – річчя творчості І. Франка , а наступного року виходить ювілейний збірник «Привіт І. Франко».
Поет у 1914 році видав збірку «Із літ моєї молодомті» , а у передмові зазначив , що музею його упродовж усього життя був український народ , його історія , повсякденні будні.
У наш час твори Франка вийшли 20- та 50- томними виданнями.
<span>Останні роки поет тяжко хворів , дітей біля нього не було , бо війна розкидала їх по світу. </span>
Помер Іван Франко 28 травня 1916 року , похований на Личаківському кладовищі міста Львова.
На мою думку твори Каменяра сповнені почуттям громадського обов’язку перед народом , людством. Мені здається він змальовує яскраві образи борців та знедолених , гноблених , але красивих у своїх душевних мріях та переживаннях людей.</span><span>
</span>
Пишу тоже по памяти. Софья когда-то любила Чацкого, но он в самый разгар этого романа уехал за границу "просвещаться". Не будем забывать, что к моменту его приезда ему было или 18 или 19 лет. То есть - довольно зеленый молодой человек. Такая же и Софья - очень юная девица.
Пока Чацкого не было, Софья не долго думая, завела интрижку с секретарем отца - Молчалиным. И что они делали вдвоем по ночам, сидя вместе в одной комнате, только остается догадываться....
Когда Чацкий приехал и пришел к ним в дом, Софья с интересом отнеслась к его приезду, но не более. Потом (все действие "Горе от ума", по-моему, проходит в один день) она, послушав, его заумные речи, почти к нему охладела. Он не вызвал в ней каких-то романтических настроений, а, скорее, наоборот....
Когда в конце вечера Чацкого общество заклевало, она не пришла ему на помощь, хотя была свидетельницей его фиаско...Он ей стал не нужен
Например: когда Мария уезжала на карете с князем а разбойники Дубровского остановили её. Дубровский открыл дверь а князь выстрелил ему в живот из пистолета
Древнерусские князья. Князь Ярослав издал свод законов, а князь Владимир Мономах прославился тем, что боролся с междоусобицами, призывал князей сплотиться, чтобы дать отпор половцам, которые регулярно нападали на Русь