Па́вел Влади́мирович По́знер-<span>российский </span>востоковед.<span>Родился в семье российского еврея-эмигранта Владимира Александровича Познера (1908—1975) и француженки-католички Жеральдин Люттен (1910—1985), бежавших в США из оккупированной фашистами Франции. Младший брат известного журналиста </span>Владимира Владимировича Познера<span>. Его дед, Александр Вульфович (Владимирович) Познер (1875, </span>Минск — после 1941), был основателем товарищества «Григорий Вейнберг и Александр Познер, инженеры» в Санкт-Петербурге.В 1949 году семья Познеров была вынуждена переехать из США в Берлин (ГДР), во въезде во Францию главе семьи было отказано. Он получил должность в компании «Совэкспортфильм<span>», а в 1950 году — советское гражданство. В 1952 году семья переехала в Советский Союз, в Москву.</span>
...объясняется тем, что памятник медного всадника, в честь Петра Великого послужил немалую роль в этом произведении.Памятник был в главных ролях можно сказать .
В сказке Снежная Королева показана настоящая дружба о том то что за дружбу можно горы перевернуть.Дружба это самое главное то что настоящий друг не передаст и поможет если надо
И да и нет. Как говорится 2 стороны одной медали. Богатырь с одной стороны ето супер герой который имеет большие мышцы. и в тоже время он есть настоящий герой своей Родины. Но сейчас ето не очень актуально потомучто время богатырей прошло о них остались только легенды.
(1849-1920)
Народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.
Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу.
Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді.
Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі.
З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті.
Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році.
Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» , в зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році.
Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія».
Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади.
Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року
