Автор хорошо относится к двум главным героем .Но с изменением поведения тонкого и ситуации, его отношение меняется к тонкому в худшую сторону.Ему становится так же не приятно и противно , от того, что тонкий узнав, что чин толстого выше начинает перед ним понять свои достоинства -унижаться
Я горжусь своей мамой. Она мне всегда помогает с домашним заданием. Она всегда улыбается,даже если она очень устала после тяжелой работы.Она терпелива ко мне.И даже если я её чем-то обижу,то она никогда не держит зла, а сразу меня прощает.Я чувствую её поддержку,даже если нахожусь далеко от нее..В детстве она научила меня ходить и разговаривать,отличать добро от зла.Мама научила меня верить в свои силы. Я благодарен ей за жизнь,за тепло и ласку.
Рисунок иллюстрирующий, поясняющий что-либо.
Молодая и впечатлительная художница Джоанна, а попросту Джонси, мечтавшая написать красками Неаполитанский залив, заболела пневмонией. " Миниатюрная девушка, малокровная от калифорнийских зефиров, едва ли могла считаться достойным противником для дюжего старого тупицы с красными кулачищами и одышкой. Однако он свалил ее с ног, и Джонси лежала неподвижно на крашеной железной кровати".
Хрупкая, безвольная и слабая духом девушка подчинилась болезни и, глядя на куст плюща, росший за окном, решила, что умрёт, когда с него упадёт последний лист. Но нарисованный старым художником Берманом, узнавшим о странной болезненной фантазии своей соседки, лист не падал. Джонси, воодушевлённая стойкостью и жизнелюбием маленького листочка, поверила в своё выздоровление и решила бороться с болезнью, поняв, какой гадкой она была, желая себе смерти.
Впечатлительность девушки сначала чуть не свела её в могилу, но позже заставила сопротивляться болезни.
Молода і вразлива художниця Джоанна, а просто Джонсі, яка мріяла написати Неаполітанську затоку, захворіла на пневмонію. "Мініатюрна дівчина, недокрівна від каліфорнійських зефиров, чи могла вважатися гідним противником для дужого старого недотепи з червоними кулаками і задишкою. Однак він звалив її з ніг, і Джонсі лежала нерухомо на фарбованої залізному ліжку".
Тендітна, безвольна і слабка духом дівчина підкорилася хвороби і, дивлячись на кущ плюща, що ріс за вікном, вирішила, що помре, коли з нього впаде останній лист. Але намальований старим художником Берманом, які дізналися про дивну хворобливій фантазії своєї сусідки, лист не падав. Джонсі, натхнені стійкістю і життєлюбством маленького листочка, повірила в своє одужання і вирішила боротися з хворобою, зрозумівши, який бридкою вона була, бажаючи собі смерті.
Вразливість дівчата спочатку мало не звела її в могилу, але пізніше змусила чинити опір хвороби.
<span>Поскольку я плохо знаю литературный украинский язык, русский текст перевел электронный переводчик. Если в нём есть ошибки и неточности, надеюсь, Вы исправите сами.</span>