1. Посилала мене мати до криниченьки: "Принеси ж, моя доню, та водиченьки". 2. Стелися, барвинку, низенько, присунься, козаче, близенько. 3. Покинь, Байдо, байдувати, сватай мою дочку та йди царювати. 4. Куди йидеш, од"йижджаэш, сизокрилий орле, а хто ж мене, молодую, до серця пригорне?
Звертання в реченни виддиляэться комами. В усний народний творчости звертання, як правило, вживаэться у давальному або родовому видминку, як-от: "Йидьмо, Галю, з нами, з нами, козаками". В повсякденному вживанни розповсюджений називний видминок об"экта чи суб"экта, до якого звертаються, або особлива форма, т.з.Клична форма: Мариэ Иванивно, Петре Яковичу.
Од"йижджаэш - йидеш,
сизокрилий - з сирими крилами,
пригорне - притисне, обийме.
1)У моий сімйі ніхто не кидае гроші на вітер .
2)Я знаю свій мікро район як свойі 5 пальців .
3)Вранці Марійка прокинулась із кислим настроем .
4)Дуже багато людей люблять загрібати жар чужими руками ,
5)Я бережу своі книжки як зиницю ока .
6)Деякі хлопці нашого класу люблять бити байдики .
7)Петрика після черговойі двійки хоч до рани прикладай .
8)Як згадаю про контролтну , так мороз позаспиною .
9)Я не люблю коли люди роблять з мухи слона .
10)Сьогоднішня самостійна з математики ,була для мене як сніг на голову .
То стискається над улюбленими сторінками серце, то вспливають у пам'яті прережиті миті кохання . Нічого не замінить мені спілкування з улюбленою книжкою, але я ніколи не відмовлюсь і від перегляду цікавого кінофільму. Художнє слово полонило мене, проте сама я навряд чи змогла б колись написати щось подібне.
Наступила осінь.Вона розфарбувала своїм чарівним пендзликом дерева в різна кольори.Птахи відлітають у теплі краї.
Діти з радістю ідуть до школи,щоб зустріти друзів,вчителів і навчитися багато нового.Після школи діти гуляють і збирають різнокольорові листочки розфарбовані чарівницею Осіню.В кінці Осені дерева стають оголеними і наступаю черга бути
володаркою Зимі.Осінь-чудова,різнокольорова і радісна пора року.
Я щасливий, бо дружу зі справжнім майстром своєї справи