У меня дома неделю назад появился пёсик Тоша. Мне подарили его родители на день рождения. А сегодня произошла очень занимательная история.
Я учусь во втором классе. Сегодня утром я как всегда складывала портфель. Вдруг меня позвала мама покушать и я отложила портфель в сторону.Пока я кушала пёсик Тоша забрался в мой портфель.
Я этого не заметила и застегнула портфель. Потом собралась и пошла в школу.
В школе когда я готовилась к уроку я заметила пёсика Тошу. Я очень удивилась. Я решила продеожать его все уроки в портфеле.
Урок начался. Сначала всё было хорошо. Но потом Тоша залаял и учительница подошла к моему портфелю.
Она его растегнула и увидела Тошу. Учительница Марья Павловна посмеялась и отправила меня домой что бы я отнесла Тошу.
прежде, чем добыть птицу, дети попадают в разные приключения в символических волшебных странах: Страну Воспоминаний, Сады блаженств. Там они встречают множество живых существ, которые тоже являются символами: Время, Душу Света, Материнскую любовь. Дети учатся понимать Души вещей: хлеб, сахар, вода и молоко предстают перед ними, как живые личности.
Альпійська балада» образ Джулії Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням. «Альпійська балада» образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, — з гіркотою думає Іван, — плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова