Вранці багато машин їхало дуже швидко
За вікном сильно дув вітер і дві пташки кружляли над квітником.
Восени птахи сумно прощалися зі своїми домівками і відлітають у вирій на чотиримісяці.
Шість цукерок я безкорисно подарувала друзям.
Три книжки давно лежать на моїй полиці.
<span>І тільки той прожив немарно, хто злу ішов </span><span>наперекір.</span>
<span> Берись<span> </span></span><span>дружно</span><span><span> </span></span><span>- не буде сутужно.</span>
<span>Добре діло роби<span> </span></span><span>сміло</span><span>.</span>
<span>Працюй<span> </span></span><span>ударно</span><span><span> </span></span><span>– дні пройдуть немарно.</span>
<span>Дивиться </span><span>рiдко</span><span>,та </span><span>густо</span><span> бачить.</span>
<span>Гірко</span><span><span> </span></span><span>поробиш -<span> </span></span><span>солодко</span><span><span> </span></span><span>з'їси.</span>
<span>Зробиш </span><span>спішно</span><span>-вийде смішно.</span>
Думай сам додик 5724555*+-54-+-+444554-**-/--(())))(()()())))())7(77477
1)Хіба можна не любити свою Батьківщину? Що місяцю зіроньки кажуть ясненькі? - це питальні 2) Беріть, діти, кошики і гайда в ліс. Ми любимо свою Батьківщину.- <u>це спонукальні</u>. 3) Здраствуй,рідний Києве мій! Всім серцем любіть свою Батьківщину! - це окличні. 4) Влітку ми з братом будемо гостювати у бабусі. Юрко та Сашко відвідували хворого друга у лікарні.-це розповідні.
Я іноді замислююся над тим, чому читати книгу цікавіше, ніж дивитися фільм? Потім розумію: читаючи книгу, я представляю героя таким, яким малює його моя уява. Як часто буває таке: після прочитаної книги подивишся фільм і розчаруєшся - герой зовсім не такий, яким я його уявляв...
У книг є ще одне достоїнство: я можу читати думки героїв. Адже це так здорово! Мені подобається, що книгу можна читати коли захочеш, або коли є час. Що її можна взяти із собою куди завгодно. Хіба це не прекрасно?
За ті 5 років, що я вмію читати, я познайомився з різними книгами - від казок, історій із життя школярів до містики й детективів.
Я хочу розповісти про детективи. Багато хто вважає читання детективів порожнім витрачанням часу: кажуть, детективи нічого не вчать. Я хочу посперечатися із цією думкою. Недавно я прочитав серію дитячих детективів автора Д. Соболя. Це невеликі заплутані історії без розв'язки. Доводиться самому шукати відповідь на питання, хто ж злочинець. А якщо в мене не виходило дійти до істини, то наприкінці книги я знаходжу відповіді, які мене дивували своєю простотою.
Ці книги навчили мене спостережливості. Я довідався багато цікавого: виявляється, увігнуті поверхні перевертають зображення, червоні предмети при синіх ліхтарях здаються чорними й багато іншого.
<span>Я сподіваюся, що в житті книги будуть зі мною завжди, тому що в століття комп'ютерів і передових технологій усе ще важливо мати добре серце, бути порядною, а не тільки тямущою людиною. І книги мені допоможуть орієнтуватися в цьому дуже складному й такому цікавому світі.</span>
Уславлення дружби, поваги до бабусі, наполегливості у прагненні подолати бьдь-які труднощі, засудження хвалькуватості.
