Велика, героїчна і трагічна постать, що стала символом непокірності та вільного духу козацтва. Северин Наливайко,
спершу простий сотник реєстрового козацтва, а потім – отаман і керівник
великого повстання, потужного народного руху проти шляхти. Був родом з
Галичини. Подався на Січ після того, як його батька вбила шляхта. У 1594
році здійснює похід в Молдавію, а потім – у Валахію і Трансільванію.
Повертається на службу до князя Острозького, а влітку того ж року за
допомогою військової сили реєстрових козаків під приводом боротьби з
татарами захоплює Поділля. Звідси й розпочалося велике повстання. На
допомогу Наливайко покликав Запорозьку Січ.
Повстання почалося в Брацлаві, давньому адміністративному центрі
Східного Поділля. Тамошня шляхта, яка зовсім нещодавно дісталася сюди і
почала керувати зовсім не так, як це робила Литва, довела козаків до
того, що вони її перебили. Северин Наливайко закликав
народ до повстання, причому він усвідомлював потребу в об’єднанні
козацької та народної маси. Козацький сотник пам’ятав долю Косинського
та минулорічні помилки повстанців, тому спрямував агресію козаків та
селян на периферію, в сільську місцевість, намагаючись уникати великих
польських з’єднань та не вступати з ними у боротьбу. За короткий період
часу козаки спромоглися взяти під свій контроль частину Молдавії, все
Східне Поділля, Київщину та частину Волині. Потім Наливайко вдерся у
Білорусь і там організував повстання проти литовської шляхти. Повстання
набирало грандіозних масштабів. В листопаді Наливайко захопив Бар, а в
грудні – Вінницю. Звідти його частина військ рушила на Волинь і
підкорила Луцьк, а січовий ватажок Лобода пішов до Білої Церкви.
Повстання охопило Південні райони Білорусі, і Наливайко увійшов до
Могилева, а в Рєчиці випустив звернення до короля з вимогою віддати
козакам територію між Бугом і Дністром. Проте Польща мобілізувала великі
сили, армію з Молдови на чолі з коронним гетьманом Жолкевським, а з
Литви на Білорусь вирушило 15 тисяч війська для боротьби із повстанням
та Северином Наливайком. Після того,як сили повстанців
з’єдналися, вони перейшли Дніпро і біля Лубен, на р. Солониця
організували укріплений табір, в якому два тижні витримували облогу.
Козаки та частина селян видали Наливайка, оскільки сподівалися, що тоді
поляки їх відпустять, але так не сталося, і майже всі повстанці
загинули. Наливайка стратили у Варшаві в 1596 році.
Ответ:
Празднование 550-летия Казахского ханства - знаковое событие в новейшей истории Казахстана. Это понимают и принимают все тюркские народы. Лидеры этих стран, их представители прибыли лично поздравить казахстанский народ. И теперь важно, чтобы и сами казахстанцы смогли осознать значимость торжества. Я думаю, что на это был нацелен и прозвучавший доклад Президента страны Нурсултана Назарбаева. Это своего рода призыв к тому, чтобы казахстанцы, и молодежь в особенности, поняли важность поэтической метафоры «Великая степь», восприняли ее, как реальность. Чтобы они смогли сделать свою родину по-настоящему Великой степью, страной, у которой глубокие корни, серьезная история. Прийти к этому нужно своим трудом, главное, чтобы мировоззрение людей понимало и принимало такую задачу как должное. Мы - дети Великой степи, у которой великое прошлое и великое будущее
Государство —продукт общественного развития. Возникнув на определенной ступени зрелости человеческого общества вследствие экономических, социальных, нравственных, психологических и других закономерностей, государство становится его основной управляющей системой. Государственно-организованное общество приобрело новые (уникальные) возможности для своего существования: развития производительных сил, социальных отношений, нравственных устоев, культуры, науки, международных связей.<span>Государство — исторически развивающееся явление. С поступательным развитием общества изменяется и государство, его цели и задачи, управляющие структуры и функции. В соответствии с этим изменяются и взгляды на понятие государства, его роль и предназначение в общественной жизни. В различные исторические периоды научная мысль пыталась дать свое определение государства, используя в основном те объективные факторы, которые имели место в данный период и отражали особенности того или иного конкретного государства.</span>
