Насекомоядные (хищные) растения - общее название для 630 видов растений из 19 семейств.Они дополняют автотрофное питание одной из форм гетеротрофного.
<span> Насекомоядные — преимущественно </span>многолетние травянистые растения, встречающиеся во всех частях света.
Насекомоядные растения стали известны в XVIII столетии. <span>Самое крупное известное насекомоядное растение — </span>библис гигантский <span>. В него попадаются не только насекомые, но также улитки и даже лягушки и ящерицы.
</span><span>
Типы ловушек:
</span><span> ловчие листья в форме кувшинов
листья, которые смыкаются в виде капканов
липкие ловушки;
засасывающие ловушки
<span>ловушка типа крабовой клешни.</span></span><span>
</span>
В) лужанка - принадлежит к жаберным улиткам
Поясничные позвонки массивнее, чем у гориллы в связи с пряможождением человека
Шейные позвонки массивнее, т.к. у человека больше объем черепа и масса гововы в целом
Антиоксиданти - це речовини, в більшості своїй - вітаміни, які очищають організм від пошкоджуючих молекул, що називаються вільними радикалами. Ці молекули постійно утворюються в організмі людини в результаті численних окисно-відновних процесів, спрямованих на підтримання нормального функціонування всіх органів і систем. У природних умовах кількість вільних радикалів мало, і їх патологічну дію на клітини організму повністю пригнічується надходженням ззовні антиоксидантів (при споживанні людиною їжі, що містить ці речовини).
<span>Коли ж організм піддається дії екстремальних факторів (радіація , отрути), відбувається утворення занадто великої кількості пошкоджуючих молекул, і в такому разі організму потрібна більша кількість антиоксидантів. Доведено, що саме освіта великої кількості вільних радикалів є початковою стадією багатьох захворювань від простого кашлю до раку. </span>
<span>Основними антиоксидантами, які надходять з їжею, є: </span>вітаміни С і Е, селен і каротини <span>. Досить давно ведуться суперечки з питання про нормування цих речовин, а точніше про їх середньодобової і максимально допустимої дози. Прихильники запровадження малого кількості антиоксидантів роблять упор на те, що підвищені дози приведуть до розвитку патологічних процесів, не пов'язаних з дією вільних радикалів, а їхні опоненти говорять про практично повну втрату захисту проти пошкоджуючих молекул при введенні малих доз антиоксидантів. Тим не менше, існують встановлені нормативи, що враховують думки обох сторін. </span>