Існує чотири основних класу складних біоорганічних речовин: білки, жири, нуклеїнові кислоти і вуглеводи. Полісахариди належать до останньої групи. Незважаючи на «солодке» назву, більшість з них виконує зовсім не кулінарні функції.Речовини групи також називають гликанами. Полісахарид – це складна полімерна молекула. Вона складена з окремих мономерів – моносахаридных залишків, які об’єднані з допомогою глікозидного зв’язку. Простіше кажучи, полісахарид – це молекула, побудована з об’єднаних залишків більш простих вуглеводів. Кількість мономерів у полісахариди може варіюватися від декількох десятків до ста і більше. Будова полісахаридів може бути як лінійним, так і розгалуженим.Більшість полісахаридів нерозчинні або погано розчиняються у воді. Найчастіше вони безбарвні або жовтуваті. В більшості своїй полісахариди не володіють запахом і смаком, але іноді він може бути солодкуватим.Полісахариди в клітині і організмі можуть виконувати наступні функції:
захисну;
структурну;
запасающую;
енергетичну.
Захисна функція полягає насамперед у тому, що з полісахаридів складаються клітинні стінки живих організмів. Так, клітинна стінка рослин складається з целюлози, грибів – з хітину, бактерій – з муреина.
Крім того, захисна функція полісахаридів в організмі людини виражається в тому, що виділяються залозами секрети, збагачені цими вуглеводами, які захищають стінки таких органів як шлунок, кишечник, стравохід, бронхи і т. д. від механічних пошкоджень і проникнення хвороботворних бактерій.
Структурна функція полісахаридів в клітці полягає в тому, що вони входять до складу плазматичної мембрани. Також вони є компонентами мембран органоїдів.
Наступна функція полягає в тому, що основні запасні речовини організмів є саме полісахаридами. Для тварин і грибів це глікоген. У рослин запасним полісахаридом є крохмаль.
Остання функція виражається в тому, що полісахарид – це важливе джерело енергії для клітини. Отримати її з такого вуглеводу клітина може шляхом його розщеплення на моносахариди і подальшого окислення до вуглекислого газу і води. В середньому при розщепленні одного грама полісахаридів клітина отримує 17,6 кДж енергії.
Роль одноклітинних організмів у природі й житті людини.
Одноклітинні є учасниками ланцюгів живлення, відіграють важливу роль у ґрунтоутворювальних процесах, деякі з них, відмираючи, утворюють поклади вапняних і сіліцієвих порід, що входять до складу земної кори.
Серед найпростіших є паразити рослин, тварин і людини. Так, малярійний плазмодій, оселяючись в еритроцитах людини, руйнує їх, спричиняючи виникнення тяжкого захворювання — малярії, а дизентерійна амеба, паразитуючи в клітинах стінок товстого кишечнику людини, спричиняє тяжке захворювання кишечнику. Джгутикові трипаносоми і лейшманії (переважно тропічні види) спричиняють такі захворювання, як сонна хвороба і лейшманіози.
Профілактика захворювань людини, які спричиняють паразитичні одноклітинні еукаріоти, включає дотримання правил гігієни, термічну обробку їжі, проведення заходів із переривання життєвого циклу паразита на тій чи іншій його стадії.
Важливу роль у природі відіграють і одноклітинні водорості, які є одним з основних постачальників органічної речовини та кисню. Це початкова ланка в ланцюгу живлення мешканців водойм, корм для багатьох тварин.
Людина використовує здатність водоростей очищувати водойми шляхом поглинання розчинених у воді речовин. Водорості збагачують водойми киснем, який виділяють у процесі фотосинтезу. Під дією кисню органічні залишки руйнуються і стічні та забруднені води очищуються. Отже, одноклітинні водорості беруть участь у процесі природного очищення водойм
<span>Багато видів одноклітинних водоростей поширені в ґрунті й на його поверхні. Вони поліпшують фізичні властивості ґрунту, збагачують його органічними речовинами. Деякі види водоростей виконують функцію біологічного індикатора у визначенні токсичності водойм і ґрунтів унаслідок забруднення гербіцидами чи іншими отрутохімікатами.</span>
Биосфера — это оболочка Земли, заселённая живыми организмами и преобразованная ими.<span>Понятие «биосфера» (от </span>греч. bios — жизнь и sphaira — шар) впервые появилось в 1875 г. Б<span>иосфера имеет условные </span>границы. Живые организмы населяют всю гидросферу (например, до дна самой глубокой Марианской впадины — более 11 км), нижние слои атмосферы (до высоты около 20 км) и верхние слои литосферы (до глубины 1—2 км). Следовательно, толщина биосферы совсем небольшая по сравнению с размерами планеты — всего около 50 км .Верхняя граница биосферы определяется, во-первых, отсутствием кислорода, во-вторых, несовместимым с жизнью ультрафиолетовым излучением и, в-третьих, земным притяжением, которое приходится преодолевать. Красноречиво о третьем факторе говорит то, что птицы и насекомые, проводящие большую часть времени в воздухе, имеют сравнительно небольшие размеры , а вот громадные размеры китов или моржей, живущих в морях и океанах, обусловлены выталкивающей силой воды. Состав биосферы многообразен и подразделяется на четыре части:<span>живое вещество,биогенные вещества, твёрдые тела, вещества биогенного и абиогенного происхождения.</span><span>Основными функциями биосферы являются: 1) </span>газообменная<span>; 2) </span>окислительно-восстановительная; <span>3) </span>концентрационная<span>; 4) </span>биохимическая.
<span>Общая масса живых организмов в биосфере называется биомассой, 93% которой приходится на сушу, а 7% — на водную среду. Живые организмы своей деятельностью оказывают большое влияние на биосферные процессы и обусловливают изменения биосферы.
</span>
1) 1000 делим на 100# = 10
2) 10 умножить на 96 = 960
Ответ: 960 растений гороха можно ожидать при посеве