Нарешті прийшла весна! Після довгої і сніжної зими приємно вийти у двір і вдихнути запах теплого вітру, побачити перших весняних птахів. Не встиг зійти останній сніг, а крізь торішню траву пробивається молода зелень. Тоненькі паростки наполегливо тягнуться до сонця. Незабаром все покриється зеленим килимом. Бруньки на тополях і березах набубнявіли, в повітрі відчувається ледь вловимий запах клейких листочків. Ще день-два, і дерева вкриються ніжною зеленню. Спочатку це ледь помітний наліт, а потім листя починають рости все сміливіше і сміливіше, збільшуються майже на очах. Ще мить — і дерева одягнуться в пишні крони. Зелений колір змінять блідість зими. Навесні по-особливому світить сонце: як-то сліпуче, радісно і святково. Хочеться ходити по вулиці і посміхатися всім підряд. Не тільки природа вбирається в яскраві фарби. Люди теж скинули з себе теплі шуби і пальта. Навколо все в красивих і веселих нарядах. Всі раді приходу весни!
Уподібнення приголосних В: вічні[с"т"], [проз"ба], [лисиц":і]
Олесь Донченко "Лісовою стежкою"План1. Опис дівчинки.2. Дівчинка біля струмка3. Улянка-кульбабка.<span>4. Осінь у лісі.</span>
Мені дуже подобається читати, особливо в ті дні, коли через погану погоду не можна погуляти на вулиці з друзями. Книжка — ще один мій друг, хоч і не живий, але дуже цікавий. Від нього я дізнаюся багато корисного й захоплюючого, подорожую в просторі й часі.Найбільше мені подобаються пригодницькі книжки. Я люблю читати про американських індіанців, про лицарів середньовіччя, про астронавтів, які підкорюють нові планети й усесвіти. їхні пригоди ніколи не бувають нудними, мені подобається, що на кожній новій сторінці герої опиняються в нових ситуаціях, отримують нові враження — і я завжди є їхнім супутником.Щиро кажучи, я ще не знайшов тієї однієї книжки, яка стала б для мене улюбленою. Та це, напевне, й на краще, адже в пошуках її мені пощастить познайомитися з героями ще не однієї книжки, вирушити з ними не в одну подорож, відчути їхні враження.<span>
</span>
