Дві найважливіші екологічні функції бактерій - фіксація азоту й мінералізація органічних решток. Зв'язування молекулярного азоту бактеріями з утворенням аміаку (азотфіксація) і подальша нітрифікація аміаку - життєво важливий процес, оскільки рослини не можуть засвоювати газоподібний азот. Приблизно 90 % зв'язаного азоту виробляється бактеріями, в основному, синьо-зеленими водоростями та бактеріями роду ризобіум (Rhyzobium), симбиотирующими з бобовими рослинами.
Бактерії широко застосовуються в харчовій промисловості для виробництва сирів і кисломолочної продукції, квашення капусти (при цьому утворюються органічні кислоти). Бактерії використовуються для вилуговування руд (насамперед, мідних і уранових), для очищення стічних вод від органічних останків, при обробці шовку і шкір, для боротьби з сільськогосподарськими шкідниками, для виробництва медичних препаратів (наприклад, інтерферону). Деякі бактерії поселяються в травному тракті травоїдних ссавців, забезпечуючи перетравлення клітковини.
Бактерії приносять не тільки користь, але і шкоду. Вони розмножуються у харчових продуктах, викликаючи тим самим їх псування. Щоб призупинити розмноження, продукти пастеризують (витримують півгодини при температурі 61-63 °C), зберігають на холоді, висушують (в'ялення або копчення), солять або маринують.
<span>Бактерії викликають важкі захворювання у людини (туберкульоз, сибірську виразку, ангіну, харчові отруєння, гонорею та ін), тварин і рослин (наприклад, бактеріальний опік яблунь). Сприятливі зовнішні умови збільшують швидкість розмноження бактерій і можуть викликати епідемії. Хвороботворні бактерії проникають в організм повітряно-крапельним шляхом, через рани і слизову оболонку, травний тракт. Симптоми хвороб, що викликаються бактеріями, зазвичай пояснюються дією отрути, що виробляються цими мікроорганізмами або утворюються при їх руйнуванні. Природний захист організму людини та вищих тварин заснована на фагоцитоз бактерій білими кров'яними тільцями та імунної системи, що виробляє антитіла, які зв'язують і виводять з кровотоку чужорідні білки і вуглеводи. Крім того, проти бактерій існують природні і синтетичні лікарські засоби (наприклад, пеніцилін, руйнує клітинну оболонку бактерії, або стрептоміцин, инактивирующий рибосоми бактерій).
Головоногие – класс моллюсков, для которого характерна двусторонняя симметрия и 8 или 10 щупальцев вокруг головы, развившихся из «ноги» моллюсков. Головоногие имеют наиболее совершенную из беспозвоночных кровеносную систему и наиболее развитую нервную систему. Известно свыше 650 современных видов (ископаемых видов насчитывают около 11 тыс.). Самые известные представители – кальмары, каракатицы и осьминоги.
Головоногие распространены во всех океанах на всех глубинах, но большинство из них предпочитают жить в придонном слое или на дне.
Размеры головоногих – от нескольких сантиметров до 18 метров у некоторых кальмаров. Большинство современных головоногих, в отличие от других моллюсков, не имеют раковины. Большинство головоногих используют для движения реактивную струю, которую они выпускают из мантийной полости через специальную воронку.
Многие виды головоногих имеют управляемые пигментные клетки, позволяющие им мимикрировать с окружающим дном. Ещё один характерный орган головоногих - чернильный мешок, из которого в случае опасности выпускается облако чёрной жидкости, что даёт животному возможность скрыться.
Тело ящерицы змеевидной формы с более развитыми конечностями. Голова с туловищем соединяется несколькими позвонками. У них образовалось третье веко(это пленка находящаяся под двумя "главными веками")