Генотип по фенотипу можно определить однозначно только в случае проявления у него рецессивного признака. Например, голубые глаза могут быть только у человека с генотипом аа (рецессивная гомозигота).
Земноводні, або амфібії - наземні хребетні тварини, які мешкають у місцях з високою вологістю, або біля водойм. На личинковій стадії їхнє існування пов'язане з водоймами, адже вони не мають оболонок, які б захищали від пересихання. За морфологічними і біологічними ознаками, земноводні займають проміжне місце між власне водними і власне наземними організмами.
Розглянемо особливості будови земноводних на прикладі жаби, ряду Безхвості.
Покриви тіла: шкіра гола, без волосяного покриву; залозиста, у деяких інших видів земноводних залози виділяють отруту.
Скелет: Шийний, тулубовий, крижовий, хвостовий відділи. Шийний і крижовий відділи завжди мають по 1 хребцю, тулубовий - від 7 до 100 хребців, у жаб в хвостовому відділі одна кістка - уростиль, складена з 12 зародкових хребців личинки. Зачаткові ребра є лише у хвостатих. Кістки здатні до кровотворення. Череп складається в основному з хрящів. Скелет кінцівок має типову для всіх хребетних тварин будову.
Дихальна система: Земноводні дихають шкірою та легенями , що мають вигляд парних комірчастих мішків, але їх личинки дихають зябрами.
Кровоносна система: Серце трикамерне складається із двох передсердь і шлуночка. У жаби ніби три кола кровообігу - велике, мале, і третє, яке з'єднує велике і мале.
Нервова система: має центральну й переферичну системи. Центральна нервова система складається з головного та спинного мозку. У голвному мозку є: довгастий мозок, міст, мозочок, середній, проміжний та кінцевий мозок. Очі захищені повіками( верхньою, нижньою та миготливою). Середнє вухо відділено від середовища барабанною перетинкою, яка з'єднана з єдиною слуховою кісточкою - стремінце. Орган рівноваги представлений півколовими каналами, сполученими з внутрішнім вухом. Амфібії - перші наземні тварини, у яких з'явився голосовий апарат.
Видільна система: Продукти дисиміляції частково виводяться через шкіру та легені, а більшість їх виводиться нирками.
Розмноження: Амфібії роздільностаттеві. Запліднення переважно зовнішнє, розвиток личинки відбувається у водному середовищі з метаморфозами.
Відносно риб їх рівень організації ускладнився появою: п'ятипалих кінцівок, поява та розвиток легень, голосового апарату, розділення передсердя на дві камери, двох кіл кровообігу та розвитком нервової системи та органів чуття.
Возбудитель паразитирует под эпителиальным слоем кожи и жабр. Инвазионная вспышка ихтиофтириоза вызывает массовую гибель рыб в аквариумах. Возбудителем является одноклеточная равноресничная инфузория Ichthyophthirius multifiliis из класса Ciliata, семейства Ophtyoglenidae. Она имеет округлое или овальное тело величиной 0,1-1,0 мм. На переднем, слегка суженном конце находится очень маленькое ротовое отверстие, окруженное ресничками. Поверхность тела меридиально исчерчена ресничками, которые сходятся у ротового отверстия и являются средством передвижения инфузории. Посредине тела расположено крупное подковообразное ядро — макронуклеус, рядом с ним — маленький, плохо видимый микронуклеус. Внутри клетки разбросаны многочисленные сократительные вакуоли и темные мелкие включения, представляющие собой комочки пищи.
Размножаются инфузории путем многократного деления надвое вне организма рыбы. Зрелые формы - трофонты, локализующиеся под эпителием кожи, разрывают белый эпителиальный бугорок, выходят в воду и опускаются на дно, где прикрепляются к различным предметам (песку, гравию, камням, растениям и т. д.). Тут же происходит образование цисты, внутри которой начинается деление клетки. I. multifiliis очень плодовита. При многократном делении надвое из одного трофонта образуется до 2000 дочерних клеток, называемых «бродяжками», размеры которых колеблются от 30 до 50 мкм. «Бродяжки» растворяют цисту при помощи особого фермента и выходят в воду. При помощи ресничек они свободно плавают. Если в течение 2-3 суток «бродяжки» не попадают на рыбу, то они погибают. Попавшие на рыбу локализуются под эпителием кожи и жабр, где растут и созревают, после чего цикл развития повторяется. Оптимальная температура воды для развития паразита 25-26 ?С. Понижение температуры задерживает инцистирование, замедляет деление и рост паразита, удлиняет сроки жизни «бродяжек» вне организма рыбы. Слабое освещение также увеличивает срок жизни «бродяжек».
При повышении температуры воды до 32-34 °С ихтиофтириусы погибают через 4-6 часов. У переболевших итиофтириозом рыб вырабатывается относительный иммунитет, благодаря которому при повторном заражении болезнь протекает легче, чем в первый раз.
Наличие стебля,листьев и ризоидов
