Яванский тигр.
Подвид тигра, обитавший на индонезийском острове Ява. Подвид вымер предположительно в 80-е годы XX века из-за охоты и разрушения среды обитания. Первые предпосылки к вымиранию подвида возникли начиная с 1950-х годов, когда количество тигров на Яве сократилось до 25 особей. Последнего яванского тигра видели в природе в 1979 году. Достоверность существования сегодня небольшой популяции тигров на Яве не подтверждена.
<span>Скелет людини подібний за будовою до скелета ссавців. Однак у ході еволюції в його будові з'явилися специфічні особливості, пов'язані з прямоходінням, використанням верхніх кінцівок—рук, як знарядь праці, а також з прогресивним розвитком головного мозку. Тіло людини займає вертикальне положення і спирається тільки на нижні кінцівки. Хребет має 4 вигини: два вперед — шийний і поперековий, і два назад — грудний і крижовий. Завдяки цим вигинам хребет набув S-подібної форми, що забезпечило його пружність при ходьбі та пом'якшило поштовхи тіла. Тіла хребців збільшились за розмірами та масою, починаючи від шийного і закінчуючи крижовим відділом. Це пов'язано зі збільшенням навантаження на нижні відділи хребта. Вертикальне положення тіла, при якому внутрішні органи тиснуть своєю вагою в напрямку, протилежному грудині, привело до розвитку плоскої та широкої грудної клітки. Одна з найхарактерніших рис скелета людини — будова руки, що стала органом праці. Прогресивного розвитку зазнав перший великий палець, протиставлений іншим, а також диференціювання рухів пальців. За допомогою кисті руки людина виконує різні дії — від найточніших маніпуляцій до сильних захватів.Пояс нижніх кінцівок людини широкий, чашоподібний. Він є опорою для внутрішніх органів черевної порожнини. Кістки нижніх кінцівок більш масивні, довші й міцніші від кісток рук. Стопа та пальці ноги під час ходьби та бігу витримують вагу, пересувають тіло та зберігають рівновагу при зміні його положення. Пружні подушечки стопи та її склепіння пом'якшують поштовхи тіла під час ходіння, бігу, стрибків.
</span>
Водоросли — группа низших растений, насчитывающая около 30 тыс. видов, для которых характерны наличие хлорофилла и способность к фотосинтезу.
Разная окраска водорослей объясняется тем, что, кроме хлорофилла, в клетках могут быть и другие пигменты.
Водоросли в основном живут в водной среде, но встречаются виды, живущие вне воды, на сырых участках почвы, пнях и других местах с высокой влажностью.
Водоросли бывают одноклеточными (хлорелла, хламидомонада и др.) и многоклеточными, достигающими больших размеров (ламинария, макроцистис и др.).
Тело их, слоевище (таллом) не разделено на корни, стебли и листья, что отличает их от водных цветковых растений.
Строение, жизнь и систематику водорослей изучает специальная наука — альгология (от лат. «альге» — водоросли).
<span>Яйца печеночного сосальщика вместе с желчью попадают в кишечник хозяина, оттуда - во внешнюю среду. Для дальнейшего развития яйца должны попасть в воду. В воде из яйца выходит покрытая ресничками личинка. Она плавает, потом проникает в тело пресноводного прудовика. В его теле личинка превращается в бесформенный мешочек, в котором формируются несколько поколений зародышей. То есть на стадии личинки происходит дальнейшее размножение бесполым путем. Личинки выходят из тела прудовика и вновь попадают в воду. Они активно плавают при помощи хвостика, оседают в прибрежной растительности водоема. Они отбрасывают хвостик, выделяют вокруг себя оболочку и превращаются в цисту. Поедая прибрежную траву домашние животные заглатывают паразитов. В их кишечники цисты растворяются, паразиты внедряются в стенки кишечника, попадают в кровеносное русло и с током крови заносятся в сосуды печени, проникают в желчные протоки. Человек может заразиться личинками сосальщика при использовании воды из водоема. Для предотвращения заражения воду из водоема необходимо кипятить. </span>
