-Привіт,бабусю! Я рада тебе бачити.
-Привіт! Я теж за тобою скучила.
-Можеш мені розказати про своє дитинство?
-Не дуже люблю пригадувати ті часи. Це було просто жахливо. Війна... Постійна боротьба за виживання.
-Чим же ви харчувалися?
-Різною травою, шукали в землі кістки та варили з них суп, крупа у нас в хаті була дуже рідко.
-Я співчуваю тобі, бо не розумію свого життя без ковбаси,сиру, майонезу.
-Нам залишалося тільки мріяти про такі делікатеси.
-А як ви ходили до школи?
-Я вже погано пам`ятаю, але здається закінчила лише 4 класи. Потім школу зруйнували, а в нас не було змоги туди ходити, бо батькам була потрібна моя допомога. Поки вони поралися в полі, я доглядала за молодшими.
-І скільки вас було в родині?
-О, нас було дуже багато. Четверо братів та п`ятеро сестер. Ми не всі були рідними. Справа в тому, що багато людей помирало, та щоб діти не були на самоті ми забирали їх до себе.
-Дякую тобі за цікаву розповідь.
Полтавський, королевський, гірський, капітанський
Магдебурзький, петербурзький
Козацький, моряцький
За свій виступ фігурист отримав 6 балів рівно.
В шерензі солдати стояли струнко і рівно.
Одного разу до нашого народу прийшов турист , який хотів пізнати нашу культуру бо це була його мрія , і тому він знайшов народ наш
Кожного ранку мені доводиться вставати у школу. Але я не обурююся, бо знаю, що я у собі загартовую силу волі. бо знаю коли я виросту, я стану спортсменом.
Я завжди перед тим як іти у школу, роблю зарадку, снідаю, умиваюся. Та сміливо біжу у школу. Там я стараюся гарно вчитися, щоб я був розумним. Коли я прихожу зі школи, мене не заставляють їсти чи робити уроки. Я сам це все роблю! Бо життя прекрасне! Я хочу прожити життя, як птаха. Яка спішить жити, кохати, робити....