Потому что карл линей был противником исторической культуры.Так же ,чтобы все окружающее не слилось ,,он разделил всю систематику на шесть классов ,растительный ,животный и т.д.
1.Отделы тела: голова, туловище, хвост и плавники.
2. a)У рыб позвоночник состоит из двух отделов :туловищного и хвостого. Каждый позвоночник состоит из верхних и нижних дуг. Концы верхних дуг позвонков образуют канал, в котором располагается спинной мозг. К концам нижних дуг прикрепляются ребра.b)Позвонки расположены у основания верхних дуг.c)Они не все одинаковые т.к где-то они уменьшаются, а где-тоувеличиваются.d) У них общее одно: они все одинаковые.e)Он помогает ей извиваться, подобно змее и управлять хвостом во время плавания.
3.a)Спинной мозг там находиться.b) Они не сочленяются
4.a)В мозговой коробке находится 5 отделов головного мозга: передний, промежуточный, средний, мозжечок и продолговатый мозг.b) Это я точно не знаю))
<span>5. В связи с вышеперечисленным могу сделать вывод, что скелет играет ваную роль в жизни рыбы(не забудь указать, какую))</span>
1) Рухова активність є проявом життєдіяльності організму, саме вона відрізняє тваринні організми від рослинних і обумовлює виникнення найрізноманітніших способів пересування (ходьба, біг, лазіння, плавання, польоту).
2) Опорно-руховий апарат утворює форму тіла – екстер'єр тваринного, так як його формування відбувалося під впливом гравітаційного поля Землі, то його величина і форма у хребетних тварин відрізняються значною різноманітністю, що пояснюється різними умовами їх проживання (наземне, наземно-деревне, повітряний, водний).
3) Крім цього, апарат руху забезпечує ряд життєво-важливих функцій організму: пошук і захоплення їжі; напад і активний захист; здійснює дихальну функцію легень (респіраторний моторику); допомагає серцю при просуванні крові і лімфи в судинах («периферичний серце»).
4) У теплокровних тварин (птахів і ссавців) апарат руху забезпечує збереження постійної температури тіла;
Функції апарату руху забезпечуються нервової і серцево-судинної системами, органами дихання, травлення і сечовиділення, шкірним покривом, залозами внутрішньої секреції. Так як розвиток апарату руху нерозривно пов'язане з розвитком нервової системи, то при порушенні цих зв'язків відбувається спочатку парез, а потім і параліч апарату руху (тварина не може рухатися). При зниженні фізичних навантажень відбувається порушення обмінних процесів і атрофія м'язової і кісткової тканин.
Органи опорно-рухового апарату мають властивості пружних деформацій, при русі в них виникає механічна енергія у вигляді пружних деформацій, без якої не можуть здійснюватися нормальний кровообіг і імпульсація головного і спинного мозку. Енергія пружних деформацій в кістках перетворюється в пъезоэлектрическую, а в м'язах – у теплову. Вивільнена енергія під час руху, витісняє кров з судин і викликає роздратування рецепторного апарату, від якого нервові імпульси надходять у центральну нервову систему. Таким чином, робота апарату руху тісно пов'язана і не може здійснюватися без нервової системи, а судинна система у свою чергу не може нормально функціонувати без апарату руху.
Апоптоз – это генетически запрограммированное самоубийство клетки. Данный процесс может происходить в различных ситуациях, прежде всего в процессе эмбрионального развития либо в случаях серьёзных повреждений генетического материала при воздействии на клетки специфических сигналов, побуждающих их к самоуничтожению.
Смерть живой клетки может произойти двумя путями – апоптоза или некроза. Хотя конечный результат обоих процессов для клетки одинаков, в их протекании наблюдаются существенные различия. Некроз – это спонтанное, неконтролируемое омертвение клеток и тканей под воздействием неблагоприятных механических, физических или химических факторов, а вот апоптотическая гибель клетки является следствием активации ряда белковых соединений, транскрипционных и генных факторов.
Важным различием между некрозом и апоптозом является и тот факт, что при некрозе происходит совершенно беспорядочная фрагментация ДНК, за которой следует её необратимый структурно-функциональный распад и выброс содержимого омертвевшей клетки наружу. Частицы мёртвых клеток вылавливаются специализированными клетками иммунной системы, и эта защитная реакция организма сопровождается острым воспалительным процессом в области некроза. Апоптоз же затрагивает одиночные клетки, не распространяясь на целые участки тканей.
