"Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик."
<span>"Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук «бумс!», і я зрозумів, що це — Бумс. Я не буду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити."
</span> <span>"Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав."
</span> <span>"Ні наступного дня, ні пізніше Адам не прийшов до греблі. Річка швидко розмила загату. Мені стало дуже сумно. Захотілося, щоб по ряд був друг."</span>
<span>"Раптом чую, як хтось мене запитує, з ким я говорю. Це мама. Вона переживає, що мені ні з ким і погратися — немає тут дітей. Але я, хоч і сам, побував уже і в печері, побігав у степу, ловив павука, словом, набігався, набалакався вволю."
</span> <span>"І досі не знаю, чи була така дівчина, чи я її просто вигадав."
</span>
У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати. Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниціТвір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей. <span>У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробит.....</span>
В буфете встретились студент и преподаватель, студент подходит к столу преподавателя: - Можно присесть? Преподаватель: - Гусь свинье не товарищ! Студент: - Ну, тогда, я полетел. Преподаватель думает: - Подколол, ну, я отомщу... Тот же студент сдает ему экзамен. Отвечает на все вопросы отлично, преподаватель в конце говорит: - Вы ответили верно, но я задам вам вопрос на засыпку. Если б вам предложили выбрать ум или 2 000 000 долларов, что бы выбрали? Студент: - Деньги. Преподаватель: - А, я бы ум Студент: - Ну, правильно, кому чего не хватает, тот то и выбирает Преподаватель думает: - Опять подкол! Берет зачетку и пишет там "Козел", студент забирает ее, выходит из аудитории, смотрит и возвращается назад со словами: - Уважаемый, вы тут расписались, а оценку поставить забыли.
Едет мальчик на велосипеде мимо мамы:
- Мама, смотри, я еду без рук!
Завернул за поворот, через минуту возвращается:
- Мама, смотри, я еду без зубов!
Запись в школьном дневнике: "Кормите ребёнка лучше! Жуёт цветы в кабинетах!".
Нет абсолютной свободы ни у кого, даже если они, бия себя в грудь, утверждают это. Человек зависим от работы, от семьи, от друзей, даже от любв, т. как он социальное существо. Помните слова? Жить в обществе и быть свободным от общества нельзя. Относительная свобода существует у людей сильных духом, могущих пойти напролом, но такие люди вечно гонимые
Щастя ... У кожного воно різне. іноді його осягнути буває дуже важко, а іноді щастя зовсім поруч, тільки ми його не помічаємо. не треба стремить все життя шукати його, адже ми повинні озирнутися навколо, адже може бути так, що щастя поруч з нами.Я себе вважаю щасливим тому, що у мене є мама, тато і брат. Людина щаслива, коли він не хворіє. А ще я щасливий, що ходжу в школу, мене одягають і вчать. У мене багато друзів. Я дорожу їх дружбою.Я хочу, щоб всі люди були щасливі на землі, і не хворіли. Я думаю, що це і є справжнє щастя.