Боягузом завжди бути соромно , бо ти ніколи не зможеш допомогти другу в біді або виплутаться із якойсь ситуації. А коли ти проявиш своб хоробрість то всі тебе будуть поважати. З боягуза ніколи не пізно стати сміливим . Допомігши людині вона віддячить тобі
Пісні Марусі Чурай виконував народ,вони полюбили настільки ці пісні,що вони стали народними.
Сильна духом людина - це людина, яка точно знає, що вона хоче і знає в чому сенс її життя, а також не розмінюючись по дрібницях йде до чітко поставленої мети досягаючи мрії, одночасно допомагаючи людям, які її оточують, заряджаючи їх власним оптимізмом. Це людина, яка здатна здобувати перемогу над собою і над обставинами, її реакція на ситуацію завжди позитивна, адже від негативних думок виникають і негативні стани в організмі.
А до негативних думок призводять три речі - страхи, переживання про минуле, жалість до себе.
Перше правило сильної людини - не біжіть від страху.
Якщо ви розберетеся в собі, то побачите, що багато ваших страхів - уявних. Ви турбуєтеся з приводу того, що ще не сталося, але, як вам здається, може статися, тоді як побоювання абсолютно необоснованны. Бувають, звичайно, і реальні, обгрунтовані страхи. Але ні від уявних, ні від реальних страхів не можна бігти, не можна ховатися, ховатися. Страх, якому ми подивилися прямо в очі, вже не страшний. Страх, якому ми боїмося заглянути в очі, і дійсно здатний убити нас.
Весна и солнце. (2) Улыбающиеся березы, как юные девушки, пр..нарядились и встали в хоровод. (3) Цветы и травы озеренные в пламени солнца благоухали вокруг.
(4) А на краю дороги стоял дуб. (5) Ему, вероятно, шёл уже сто первый год, он был в десять раз толще, и в полтора раза выше берез составлявших лес. (6) Это был огромный, в два обхвата дуб. (7) С обломанными сучьями и обломанной корой заросшей старыми болячками. (8) С огромными, не уклюжими, корявыми руками и пальцами. (9) Он старым, сердитым уродом стоял между улыбающимися березами. (10) Только он один не хотел подчиняться обаянию весны. (11) Дуб будто говорил И как не надоест вам этот глупый, бессмысленный обман, нет ни весны, ни солнца, ни счастья, я (не) верю вашим надеждам!
<span>(12) Летом же этот дуб весь преобразился. (13) Он был сам на себя не похож. (14) Раскинувшийся шатром сочной зелени, он млел чуть колыхаясь в лучах вечернего солнца. (15) (Не) было видно ничего ни корявых пальцев ни болячек ни старого горя и (не)доверия. (16) Сквозь столетнюю жёсткую кору пробились сочные, светло зеленые листочки, так что поверить нельзя было, что это старик произвел их.
</span>
