Витамины группы B (другие названия: «комплекс витаминов группы B», «витамины B», «В-комплекс» и др.) — витамины, растворимые в воде. Обычно рассматриваются в комплексе (раньше считалось, что это один витамин, а не группа). Получили свое собирательное название потому, что в природных продуктах всегда существуют вместе. Не накапливаются в организме.
Совместно витамины группы B решают свою главную функцию — участие в тканевом дыхании и выработке энергии, играют важную роль в поддержании как ментального, так и эмоционального здоровья.
Витамины группы B, за исключением цианокобаламина, нельзя накопить в организме, поэтому их следует пополнять ежедневно. Все эти витамины разрушаются алкоголем, рафинированными сахарами, никотином и кофеином, поэтому многие люди испытывают их дефицит (гиповитаминоз).
<em>Витамины группы В</em> могут применятся при следующих состояниях и заболеваниях:
Иммунодефицитные состояния
Грипп и острые вирусные заболевания
Синдром хронической усталости
Полинейропатия
Депрессия, Тревожность, Бессонница
Синдром дефицита внимания и гиперактивности
Мигрень, Головные боли напряжения
Рассеянный склероз
Кардиомиопатия и застойная сердечная недостаточность
Гепатиты
Остеопороз
Сахарный диабет
Гестоз (поздний токсикоз беременных)
Алкоголизм
Анемия
Бронхиты и пневмонии
Синусит
Отит
Розовые угри
Себорейный дерматит
Афтозный стоматит
Камни в почках
Хейлит
Амитоз - способ прямого деления клетки, при котором не происходит образования веретена деления и равномерного распределения хромосом. Клетки делятся напрямую путем перетяжки, наследственный материал распределяется "как кому повезет" - случайным образом.
Митоз - непрямое деление клетки, в отличие от амитоза - прямого деления. При митозе образуются нити веретена деления, наследственный материал равномерно распределяется в две дочерние клетки.
Надеюсь, помогла))
Традиційна поведінка тварин вивчалася психологами, які використовували для цього лабораторних тварин, наприклад пацюків, в умовах, що дозволяли повністю контролювати одержувану піддослідними тваринами інформацію й можливості їх научування. Психологічний підхід недооцінював уроджені, що не залежать від досвіду реакції. Крім того, звичайно не враховувалися й ті типи поведінки, які служать адаптацією виду до типового для нього природному середовища й не завжди проявляються в лабораторній обстановці. Ці два недоліки були переборені з після дарвінівську епоху, коли почали вивчати поведінку тварин з еволюційної точки зору.
Головна зміна полягала в тім, що поведінка тварин стала розглядатися як одна з ознак, що формується в процесі природного добору поряд з анатомічними й іншими спадкоємними особливостями конкретного виду.
Однак хаотичний витяг термінів для пояснення поведінкових феноменів погано впливав й впливає на розуміння даного питання, тому що різні наукові школи, що вивчають поведінку, під однією і тією ж назвою можуть розуміти різні речі, а ті самі явища йменувати по-різному. Нарешті, сучасна наука частину термінів, що зустрічаються в літературі, може не використовувати, оскільки із часом стало зрозумілим, що вони неінформативні. І саме головне - існуючі дослідницькі школи обробляють, образно говорячи, наукове поле в різних його частинах й у різних напрямках, тому одні вчені більше уваги приділяють одним групам явищ, інші - іншим, вивчати їх під різними кутами зору. Тому актуальність моєї роботи полягає в спробі описати класифікацію форм поведінки тварин та основних форм поведінки тварин.
Идеальная популяция
в природе не существует,потому что:
-в ней не должно происходит никакого отбора
-она должна быть бесконечно большой
-в ней не должно возникать никаких мутаций
-она не должна смешиваться ни с какой другой популяцией
Исчезающая популяция
-происходит постоянное снижение численности особей
-большое количество болезней и вредных мутаций