Андрий стал воевать за польшу за что тарас иубил его а остап был преданым своей родите и погибб от рук поляков
Что бы помещики нормально относились к своим крепостным.
Русские народные пословицы и поговорки, встречающиеся в повести А. С. Пушкина «Капитанская дочка».
1. Береги платье снову, а честь смолоду.
2. Семь бед – один ответ.
3. Зашел к куме, да засел в тюрьме.
4. Лошади чужие, хомут не свой, погоняй, не стой.
5. В огород летал, конопли клевал: швырнула бабушка камушком, да мимо.
6. Стали к вечерне звонить, да попадья не велит.
7. Поп в гостях, черти на погосте.
8. Будет дождик – будут и грибки.
9. Частый гребень, да веник, да алтын денег.
10. Худой мир лучше доброй ссоры.
11. Быль молодцу не укор.
12. Конь о четырех ногах, да спотыкается.
13. Вместе жить– вместе и умирать.
14. Незваный гость хуже татарина.
15. Небо с овчинку показалось.
16. Кто ни поп, тот батька.
17. Послужи верой и правдой.
18. Бог тебе судья.
19 Казнить так казнить, миловать так миловать.
20. С лихой собаки хоть шерсти клок.
21. Семи пядей во лбу.
22. Долг платежом красен.
23. Утро вечера мудренее.
24. Держать ухо востро.
25. Закутим, запьем – и ворота запрем.
26. Совет вам да любовь.
27. Не все то ври, что знаешь
вот ;)
Садко отлично играл на гуслях. Однажды он поспорил с купцом на все его лавки с товарами, что он поймает три золотых рыбы. Ему помогла морская царица. Поймав, разбогател. Женился на девушке, Любаве.
Однажды он попал в шторм, когда возвращался с товарами и два раза кидали жребий, кого морю в жертву отдать. Дважды бросали, дважды выбор падал на Садко. Его спустили на доске в море, он на ней заснул, когда проснулся, оказался во дворце морского царя. Царь все время просил его поиграть, но когда Садко надоело он сказал, что ему нужно наверх, струны на гуслях менять. Царь не захотел его отпускать.
Ночью царица помогла ему сбежать на морском конька. С помощью Св. Николая Чудотворца он достиг берега, и когда его встретили дома он построил монастырь в честь Св. Николая.
Конец.
<span>Років зо три тому містер Гуллівер, утомившись від напливу цікавих, що приходили до нього в Редріфі, купив невеличку ділянку землі та затишний домочок поблизу Ньюарка в Ноттінгемшірі, на своїй батьківщині, де живе й тепер - відлюдно, але вельми шанований сусідами.
</span><span>Мій батько мав невеликий маєток у Ноттінгемшірі; я був третій з п'ятьох його синів. На чотирнадцятому році мене віддали до коледжу Еманюеля в Кембріджі, де я пробув три роки і вчився дуже старанно, однак витрати на моє утримання були для батька, чоловіка небагатого (хоч одержував я не бозна-скільки), завеликим тягарем; тому через три роки мені довелося піти в науку до видатного лондонського хірурга містера Джеймса Бетса, у якого я вчився чотири роки. Час від часу батько надсилав мені трохи грошей, і я витрачав їх на вивчення навігації та інших галузей математики, корисних для тих, хто збирається подорожувати, бо завжди думав, що рано чи пізно мені випаде така доля. Покинувши містера Бетса, я повернувся додому і дістав від батька, дядька Джона та декого з родичів сорок фунтів стерлінгів, та ще й обіцянку надсилати мені тридцять фунтів щороку, щоб я міг прожити в Лейдені. Там протягом двох років і семи місяців я вивчав медицину, знаючи, що вона стане мені в пригоді під час довгих подорожей.
</span>
<span>Я найняв частину невеликого будинку в Олд-Джурі і, за порадою друзів, одружився з Мері Бертон - другою дочкою містера Едмонда Бертона, власника панчішної крамниці на Ньюгет-стріт, діставши за нею чотириста фунтів посагу.
</span>
<span>На мені лежить обов'язок захистити честь однієї високоповажної леді, яка безневинно постраждала через мене. Канцлерові скарбниці спало на думку приревнувати до мене свою дружину, бо якісь злі язики наплели йому, ніби її ясновельможність до нестями закохалась у мою особу; при дворі навіть поширилася скандальна поголоска, ніби одного разу вона таємно приїздила до мене. Я урочисто заявляю, що все це - найпідліша брехня, єдиним приводом до якої стали невинні знаки щирої приязні, якими її ясновельможність обдаровувала мене.
</span>
<span>Приречений вдачею своєю та долею на діяльне неспокійне життя...
</span>
<span>Замолоду я трохи вчився грати на спінеті.
</span>
