Арешті завітала до нас красуня-зима. Вона прийшла у білосніжній пухнастій сукні. Щодня посилає своїх помічнниць-сніжинок, щоб вони покружляли у дивному танку. А діти, затамувавши подих, спостерігали за ними та розглядали їх на своїх рукавичках. Весело о цій порі дітям. Їх чекають розваги на лижах та санчатах. Ось уже й сніговик зустрічає перехожих. Ідеш зимовим лісом, навколо тиша, тільки сніг рипне під ногами.
Зима своїми холодними руками та подихом по-своєму прикрашає людські оселі. І вже на шибках з’являються чудові та неповторні візерунки. А що відбувається на річках та озерах? Мабуть, вона захопилася своєю силою та захотіла побешкетувати. Усі водойми скувало льодом.
<span> У цю пору ми святкуємо багато свят. Вони приносять радість у наші оселі, зігрівають серця у зимовий час! Усі діти з нетерпінням чекають святого Миколая. Для чемних малят він завжди має чудові подарунки. Згадаємо Новий Рік, Свят-вечір, Різдво, Водохреща, день святого Валентина. Вони теж радують нас усіх: і дорослих, і малих.</span>
У моєму житті трапляється багато пригод. Про одну із них я вирішила розповісти. Одного дня повертаючись із школи я зачепилася за купу листя та впала. Це мене насторожило. Тому, що у купі листя щось ворушилося. Це було руденьке кошеня. Його важко було відрізнити від листя. Кошеня мені дуже сподобалось тому я занесла його додому. Я йому дала їсти і кошеня заснуло.Повернувшись із роботи тато і мама дозволили мені залишити його у нас.Я його назвала Мурчиком. Мурчик ще й досі живе у нас вдома.
З нестягненою формою:
1)Вiють вiтри, вiють буйнi, аж дерева гнуться;
2)От юних лiт не знал я любовi;
3)Ось пiдiть лиш в
недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати
не можна.
4) Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву,
Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.
5) Перестаньте жартовати надо мною,
безпомощною сиротою.
З короткою формою:
1)Та був вiн славен, красен та й ротобящий
2)Був ти до неї добр?
3)Лiсочок стояв тих та нерухом.
4)Не багата я i проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити i носити воду.
5)Покотився той горошок зелен та дрiбен .
Зима... Срібний ліс потонув у сніжному океані, що так і нагорта на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні, ніби справжні ланцюги, сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний, лише іноді сонечко визирає з-поза хмар і звеселяє природу. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі, яскравими плямами літають по лісу, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим. В обіймах <span> кущиків притаїлось два маленьких ставочки
</span>
Спроси у мамы,так будет быстрее
