Эпиграф - это цитата, которая помещается перед произведением, для того чтобы показать его смысл, отношение к нему автораю В "Капитанской дочке" эпиграф - "Береги честь смолоду! ".
Смысл в том, что никто не рождается идеальным. И каждому с детства надо знать, что такое хорошо, а что такое плохо. Есть вещи/поступки\дела которые даже в детские годы надо делать по совести. Потому что если запятнать свою честь, то снять этот позор никогда не удастся. С этим придется жить всю жизнь. А вот как с этим жить, это уж каждый переживает сам
Про лермонтова Мой любимый писатель — Михаил Юрьевич Лермонтов. На мой взгляд, это величайший поэт, прозаик и драматург русской и мировой литературы. Вне всякого сомнения, он является гением литературы, таким же как Александр Пушкин или Александр Грибоедов.<span>Лермонтов прожил короткую, но весьма интересную и насыщенную жизнь. Обратившись к его биографии, в ней можно найти множество очень интересных фактов о жизни самого поэта, а так же и историю происхождения его рода. Так, к примеру, мы знаем что род Лермонтовых происходил из Шотландии и восходил к полумифическому барду-пророку Томасу Лермонту. В 1613 году, один из представителей этого рода был взят в плен русскими при захвате крепости Белая и в числе прочих так называемых бельских немцев поступил на службу к московскому царю. Он перешёл в православие и стал, под именем Юрия Андреевича, родоначальником русской дворянской фамилии Лермонтовых. Михаил Юрьевич знал о своих не русских корнях, и посвятил стихотворение «Желание», написанное им в 1831 году, своим шотландским предкам.</span>
Мне нравится ходить в школу, в школе мои друзья. После школы я иду и гуляю(не гуляю). Уроков задают нам много(мало). Мои любимые предметы в школе ......, Вообщем я люблю(не люблю) школу.
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним», а «гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі ». Йому « потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість».
Відправляючись на зйомку у загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою десятилітнього сина Дэви – «самотньої, неприкаяної дитини, що у десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько – чужа людина, різк і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом ». Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він випробовував каяття совісті й почуття провини, що не може налагодити довірчих відносин із сином, не знаходить шляхи до його серця: «Бену хотілося чим-небудь порадувати хлопчика, але за багато років йому це жодного разу не вдавалося, а тепер, видно, було пізно».
Однак коштувало Дэви зникнути з поля зору льотчика, як Бен немов забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту, прихопивши тільки пиво для себе. А хлопчикові, як і кожній дитині, хотілося мати люблячого, турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять.
Бена ж всі його питання дратували й він був різань із Дэви. Грубуваті й глузливі слова батька зачіпали й кривдили хлопчика. Син бентежився й усе більше й більше замикався в собі.
Відносини між батьком і сином були складними й здавалося зовсім неможливим, що вони коли-небудь знайдуть загальну мову, якби ні «його величність випадок». Жаль тільки, що випадок цей ледь не позбавив їхній обоє життів.
В Акулячій бухті під час зйомок Бен піддався нападу акул. Він настільки постраждав від акул, що не міг сам звістки літак. І тепер вся надія була на сина. Хлопчик, казавшийся таким непристосованим до життя, виявив незвичайну мужність, мобілізував всі свої сили, зумів згадати всі, чому вчив його батько. А головне, він повірив словам Бена, що людина може витримати всі що завгодно.«Ніколи не знаєш, на що ти здатний, поки не спробуєш», – сказав батько. І син спробував. І він зміг. Він переміг! Він урятував себе й батька. Дэви не тільки зумів перев’язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесилені від втрати крові Бена, привести літак у Каїр і вдало посадити його. Перший раз у житті батько й син слухали й чули один одного, тому що в цьому полягав їхній єдиний шанс на порятунок.
Своєю завзятістю, своєю вірою й любов’ю син подарував батькові друге життя. І тепер Бен зрозумів, що є в його житті речі набагато важливіше літаків і роботи. Змінившись внутрішньо, він вирішив, що неодмінно розтопить лід у відносинах із сином: «Він вуж добереться до самого серця хлопчика! Рано або пізно, але він до нього добереться». І я вірю, що Бен переборе цей «останній дюйм», що розділяє його із сином, і проблема взаємини «батьків» і «дітей» перестане бути для них актуальної.
Мальчик уеха
Девочка зашла
Красивая стужа
Лёгкий снег