Паризька мирна конференція проходила з перервами від 18 січня 1919 по 21 січня 1920. На конференцію було запрошено делегації з 27 країн, з яких 10 брали безпосередню участь у війні, 14 формально знаходились у стані війни (фактично допомагали лише економічними засобами) і 3 новостворені держави. Найчисельнішою була американська делегація, число співробітників якої досягло 1300. Вперше в історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах. На конференцію Німеччина і її колишні союзники були допущені лише тоді, коли були вироблені проекти мирних договорів з ними. Учасники конференції офіційно названі «Союзні та здружені держави» з самого початку роботи були поділені на чотири нерівноправні категорії:
Країни учасники війни, що мають інтереси загального характеру і беруть участь у всіх засіданнях та в роботі всіх комісій (Велика Британія, Французька республіка, Королівство Італія, США, Японська імперія).
Країни учасники війни, що мають інтереси часткового характеру (Бельгія, Бразильська республіка, Британські домініони, Королівство Румунія, КСХС).
Держави, які знаходяться в стані розриву дипломатичних відносин з Німеччиною і її союзниками (в основному латиноамериканські країни).
Держави, що знаходяться в процесі утворення (Польська республіка, Чехословацька республіка та ін. запрошувались однією з п'яти великих держав на засідання, що їх стосувалися). Радянську Росію до участі в роботі конференції не було запрошено.
Головну роль відігравала «Рада трьох» на чолі з прем'єр-міністром Великої Британії Ллойд-Джорджем, Французької республіки — Клемансо і президентом США — Вільсоном.
Також роль на конференції відігравала «Рада чотирьох»: ті ж самі та прем'єр Королівства Італія В. Е. Орландо. Крім «Ради чотирьох» найважливіші рішення приймались також «Радою десяти», яка складалась з глав урядів і міністрів закордонних справ США, Великої Британії, Французької республіки, Королівства Італія та Японської імперії. З самого початку роботи конференції проявились суперечності між найбільшими країнами з усіх питань, які розглядались. Засідання проходили у гострих дискусіях, які інколи загрожували зривом роботи конференції. Найгостріші суперечності проявились між Французькою республікою, США та Великою Британією при опрацюванні статей Версальського договору, статуту Ліги Націй. Президент США Вудро Вільсон наполягав на розгляді в першу чергу питання про створення Ліги Націй та її Статуту, в той час як Ж. Клемансо на передній план висував укладення договору з Німеччиною. 28.4.1919 після тривалих дискусій був прийнятий спільний американо-британський проект статуту, який не врахував пропозиції Французької республіки про створення штабу і збройних сил Ліги Націй. Статут Ліги Націй за пропозицією Вудро Вільсона включався як невід'ємна частина у всі мирні договори.
1. Сословие - социальная группа людей, в которой люди отличаются по своему правовому положению от остального населения.
Общность заключается в том, что обычно сословие включало аристократию, священников и общинников.
2. В 1054 году, причина в появлениии обрядовых, догматических, этических, эстетических и других различий между западной и восточной традициями. 5. Еретик - человек, отступающий от общепринятых взглядов и норм. Церковь боролась с ними преследованиями, пытками, казнями. Очень часто еретики бежали в ВКЛ, чтобы спастись от преследований, т.к. в ВКЛ господствовала веротерпимость. 10. а) в)
<span>Михаил Романов освободил Росию от войн и Смуты, заключил союз со Швецией и Польшей, ввел воеводскую систему управления, ослабление власти боярской думы, а Филарет боролся за то, чтобы царскую власть воспринимали как власть от Бога, регулярно созывались земские соборы, наводил порядки в делах церкви, восстановил контакты с другими православныи церквями , попытался открыть православную школу и пригласил архимандрита Иосифа, осуждал и преследовадл вольнодумство, противодействовадл латинизации, боролся с искренением языческих обрядов и кулачных боев.</span>
Пободробнее пожалуйста, кто такой Эссе?
Русскими были использованы новые укрепления - редуты. Русским войскам удалось измотать шведские войска и затем окружить их. Во время боя первая линия была оставлена, шведы стали преследвать якобы отступающих русских и попали под огонь артиллерии. Сам Карл был ранен и войско, думая что он убит бежало. Это была крупная победа, хотя Карлу XII удалось бежать в Турцию.
