Я в давню істину увірував глибоко: найвища мудрість в простоті високій. Наше мистецтво, наша історія розвивалася пульсаційно: були часи розвитку і часи занепаду. Згадаємо, скільки має на собі часових "кожухів" та ж таки Софія Київська, колись найбільший храм, як і сам Київ, був цілковитою руїною: там паслася худоба і мостили птахи. Мрії збувалися одвічні: далі скорились космічні. Люблю пісні мого краю, та не спинюсь на тім лишень: з любов'ю вухо привертаю до братніх на землі пісень. Дарма надіялись на когось: самі побітеся, самі! І гори ніби почали коливатися: то сніг на них танув і стікав униз потоками
И, и, і ,и ,и ,и ,і ,и ,і ...
М'який грунт буває після дощу.
На картині поєднуються два жанри - натюрморт і пейзаж.Перший план - це натюрморт. На селянській хустці розкладено достиглі яблука. Яблука, мов маленькі сонечка, освітлюють картину. Хустка схожа на крило голубого птаха. Милуючись картиною, відчуваєш духмяні пахощі достиглих соковитих яблук.<span>Фоном для натюрморту є розквітлі яблуневі віти (гілки).</span>
Червоний- червоніти, червоніємо, червоніла.
Білий- білити, біліємо, біліла.
Працьвита- працювати, працюємо, працювала.
