План:
1.Гаспар Арнери в стране прожорливых и жестоких.
2. Случай во дворце и его последствия
3.Появление Тибула (человека в зеленом плаще)
4. Воздушные шары и торт
5. Наследник Тутти и кукла
6. Четырнадцатый рынок
7. Живая девочка Суок
<span>8. Штурм дворца</span>
Михаил Салтыков-Щедрин<span> – русский писатель-публицист XIX века, вице-губернатор Рязани и Твери. Настоящее имя писателя </span>Михаил Евграфович Салтыков<span>, а псевдоним – Николай </span>Щедрин<span>. Родился 27 января 1826 года в стародворянской семье в селе Спас-Угол Тверской области.</span>
Протягом усього нашого життя ми відштовхуємося від багатьох речей близьких нам по духу чи стилю. Ми виростаємо на певних книгах, слухаємо різну музику, вибудовуємо свої особисті уявлення про кіно чи театр, при цьому залишаємо в своїх серцях місце для чогось, справді, святого та особливого. Не так багато в нашому житті речей, здатних неймовірно стрімко та суттєво посилити відчуття радості, щастя та гордості за власний народ. Тому, мабуть,варто й далі захоплюватися ними, адже вони додають нам яскравих барв. Вдячність за усвідомлення важливості даного фактународжується з досвіду, а досвід – це не лише набутки й перемоги. Це, передусім, знання нашого минулого, яким би воно не було.
Щодо мене, то я завжди опиралась на історію та культуру попередніх століть. Адже мені здається, що в тривалих і безрезультатних пошуках речей, які об’єднують, наші громадяни прийшли до абсолютно очевидного висновку – нас усіх здатна об’єднати любов до рідного краю. Також, коли я думаю про ці останні слова, то перед очима стоїть лише одна беззаперечна постать, адже саме з його слів я зрозуміла, як правильно потрібно любити свій народ та свою землю. Мабуть, досить легко було здогадатись, що мова йде про геніального Тараса Шевченка.
Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок “Кобзаря” великого просвітителя. Творчість цього поета байдужим не залишає нікого. Проходять роки, а його актуальність не згасає, особливо у наших серцях. Він все говорить – а ми слухаємо, аналізуємо, часом і плачемо. У чому ж такий фантастичнийфеномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через два століття після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?
За життя Тарас Шевченко був видатною і яскравою особистістю.Саме той факт, що він народився і виріс у багатодітній сім’ї селян-кріпаків і ще дитиною проявив надзвичайний потяг до знань і талант митця-художника та поета, свідчить про те, що цю людину подарував українському народові сам Господь.
Він – наш пророк і провідник. Серед найвідоміших митців світу не знайдеться іншої людини, яка б вийшла із самих низів суспільства і досягнула духовних вершин. Тарас Шевченко творив в умовах жорстокого тиску і переслідувань з боку царського режиму. В той же час його творчість отримала визнання в найвищих світських колах імперії. У своїх численних творах відновлював історичну правду й справедливість українців. Філософія його життєвої позиції полягала у визволенні України й українців з імперського гніту. Тарас Шевченко оспівував лицарів національного духу, великих діячів козацької доби всупереч прагненню імперської влади швидко стерти з пам`яті народної навіть згадку про ті часи та події, про тих героїв. Його талант, даний Всевишнім, а також творча праця впродовж всього життя спричинилися до формування життєвої позиції всіх наступних поколінь борців за волю України.
Минуло вже безліч років, але, читаючи його твори «Кавказ», «Неофіти», «Мазепа», «Гайдамаки», «Берестечко» та ряд інших, приходимо до висновку, що він писав немов про наш час. Згадаймо, як оцінив Шевченко наслідки страти Гонти і Залізняка: «…над дітьми козацькими поганці запанували». Чи не так сталося після вбивств сучасних лідерів, провідників і героїв? Нагадував Тарас Шевченко й кожному з нас про необхідність вистояти в умовах лихоліть і скрути, бо «не вмирає душа наша, не вмирає воля, і неситий не виоре на дні моря поля» і закликав: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає, за вас правда, за вас слава і воля святая».Тепер можна сміливо переконатись у тому, що твори Тараса Шевченка органічно вписуються у сучасне життя.Великий поет казав:
«Учітесь, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь… «
А що може бути найбільш «своїм», найбільш близьким, як не творчий спадок невмирущого Кобзаря? У даний час ми мусимо якнайчастіше звертатись до Тараса Шевченка, адже він вчив, що маючи вибір – потрібно завжди обирати свободу, яку ми зараз так відчайдушно виборюємо.
Читаймо, шануймо і любім духовного батька всіх українців – Тараса Григоровича Шевченка!
РоманаНаправление и жанр. "Евгений Онегин" – это один из первых русских реалистических романов социально-психологического направления. Причем роман этот написан не прозой, а в стихах. История его создания охватывает несколько периодов творчества поэта.Идеи и мысли. Роман назван так же, как зовут главного героя, неспроста. Этим Пушкин подчеркнул особую значимость персонажа. В образе Евгения Онегина он хотел показать образ героя времени. По словам Пушкина, отличительной чертой молодежи 19 века было равнодушие к жизни, к ее наслаждениям, поэт называл это "преждевременной старостью души".Еще одна важная идея – это показать национальный характер русской героини. Татьяна не только "русская душой" героиня, но и идеал женщины.В этом романе автор также показал дворянство, которое формировало главных героев. С одной стороны – это высший свет Петербурга и Москвы, пронизанный духом "пустым" и "холодным", с другой - дворянство провинции. Отношение у поэта к ним было разное, что он и показал в романе.Тематика. Роман охватывает обширный жизненный материал. Поэтому проблематика и тематика произведения столь разнообразны и разносторонни. В нем изображен во всех подробностях социальный, бытовой и культурный уклад всего русского общества начала 19 века.Проблематика. В основе проблематики произведения лежит основная проблема общества того времени. Это противопоставление основной части русского общества, чтящего национальные традиции, европейски просвещенному русскому дворянству.Основные герои. В романе все время идет противопоставление: города - деревне, национального - вненациональному. Таким же образом противопоставлены и герои романа. "Герой времени" предстает перед читателем в образе Евгения Онегина. Он выступает представителем "русского байронизма". Татьяна Ларина является "милым идеалом", поэт вложил в нее свои представления о русском характере. Владимир Ленский - тоже представитель русского дворянства, но другого типа – он юный романтик, мечтатель, в отличие от байронического Онегина
Хочу рассказать вам про своего друга или( подругу) "имя'. Ему(ей) "сколько "лет.мы уже дружим с "какого-то года". Каждый день мы гуляем вместе ( Или ассказываешь про себя куда вы ходите). Я очень рада что у меня есть такой друг(подруга)!
