1) Київських гір, підніжжя київських гір
2)Цією красою
3)Останнє листя, старого дуба
4)Віхолою рудою, з чотирьох доріг
У мене була дуже не приемна история. с моим другом ..я кто раз ми пішли до лису ми збирали гриби як то раз ми побачив ведмідя Петро зразу на дерево заліз і мене самого оставив я дуже на нього образився но мені не дотого мені треба спасатися! Вже пізно було залізати на дерево і я згадав що ведміді не йідять мертвих і я ліг на землю неначе мертвий до мене підійшов ведмідь понюхав і пійшов собі ділі .Ось моя і розповідь
Я ходжу у музичну школу. Музика - це прекрасний вид митецтва!
Місто, в якому я живу саме краще. Воно саме чисте, саме зелене, саме найрідніше. Тут тихі і затишні вулиці, гарний парк і чиста річка.Радісне щебетання птахів і веселі пустощі дітвори за вікном, надихають на дуже позитивний настрій. Навесні цвітіння дерев і оживання усієї природи надихає на щастя. Восени усе таке золоте і різнокольорове, що не можна відірвати погляд від цієї краси. Зима зачаровує усе місто ніби в казці. Такого дива немає більше ніде. Це моє місто - це мій найрідніший куточок!
Осінь це неймовірна пора року. Все вкрито чудовим різнокольоровим килимком. Прогулюючись я,ЗДАВАЛОСЬ, не могла відірвати очей від такої краси. Дерева вбралися в бездоганний одяг. МОЖЛИВО, навіть кращий ніж у відомих дизайнерів. Берізки вирішили показати свої зачіски усім людям. Вони опустили свої золотаві коси донизу, щоб всі могли бачити таку красу. Кожний листочок своїм шелестінням створював певний звук. І їх поєднання створювало мелодію. НЕМАЄ СУМНІВУ, що кращої мелодії я й не чула. НА ЖАЛЬ, день пролетів дуже швидко, але в мене залишилось багато вражень.
ЗДАЄТЬСЯ, осінь-це найкраща пора року!
Все що великими буквами вставні слова.