Відповідь: овес, хміль, жито, гречка
Пояснення:
Для начала проведи все линии ровно, а то учитель снизит оценку...потом, открой атлас, вроде-бы на странице 22(если не ошибаюсь) и подпиши материки: Евразия, Африка, Северная Америка, Южная Америка, Австралия, Антарктида..потом океаны( их 4: Тихий, Атлантический, Северный-Ледовитый, Индийский и, если хочешь можешь отметить Южный..но это не так важно т.к. его ещё не утвердили.. и обязательно напиши на экваторе :Экватор!
Суку́пний по́пит (англ. aggregate demand, AD) — обсяг виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.
Сукупний попит подається зсередини країни і з-за кордону: усередині — із боку споживачів (підприємств, домашніх господарств і урядів) і місцевих інвесторів, а з-за кордону — із боку іноземців. Відповідно, складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання), урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладеньі експорту товарів за рубіж.
Сукупні попит і пропозиція — це нестатистичні поняття макроекономіки, призначені для вивчення усього кола явищ і процесів, що спричиняють вартісний небаланс між обсягом покупок (a la попит) і обсягом виробництва товарів (a la пропозиція), що надходять на той самий ринок у той самий час.
Ці поняття не вписуються в класифікацію наукових економічних понять (і тому не можуть бути визначені безпосередньо), відрізняючись частково суперечними, частково розпливчастими особливостями:
1) Вони не можуть бути об'єктами економічної статистики;
2) У основу понять покладено уявлення щодо економічних намірів сукупного покупця, з одного боку, і сукупного продавця, з іншого. Як покупець виступає як кінцевий споживач (множина фізичних осіб), так і виробник (множина юридичних осіб), що купує засоби виробництва. Як продавець виступають як виробник товару (царина виробництва речей та послуг), так і посередник (царина торговлі);
3) У супереч «ринковому» визначенню цієї двійки понять, вона, незрозумілим способом, стосується також нетоварного виробництва-споживання (автономне сільське господарство окремої сім'ї; послуги, що надаються самому собі). Дійсно, «технічне» підґрунтя методу «попиту-пропозиції» складають дві функції (убувна — для попиту, і зростаюча — для пропозиції) у осях: аргумент — «рівень цін від базового року» і функція — «реальний ВВП у цінах базисного року». Як раз, ВВП вміщує і ринкові, і неринкові види господарської діяльності;
4) Якщо, згідно з визначенням, суб'єкти ринку мають наміри купувати-продавати, то чому не реалізують їх, а якщо припустити, що наміри здійснюються, то виникає питання Оккама: навіщо вивчати наміри, якщо маємо реальність? Відповідь зрозуміла: якщо вивчати реальність, тоді її можна було б виміряти, тобто перевірити гіпотези теоретиків методу «попиту-пропозицій»;
5) Поняття сукупних попиту-пропозицій розмиті і, таким чином, не підпадають під модель «наукової абстракції» — доведення уяви щодо реальності до такого стану (вільного від суттєвих відмінностей), коли її можна легко формалізувати, зробити однозначною, тобто визначити. Зазначимо, що на науковій абстракції тримається не тільки математика, але й теоретична фізика і, взагалі, усе, що називають наукою. Хоча модель «наукової абстракції» заздалегідь відрізняється від реальності, але передбачає, що розроблені способи. переходу від абстракції до реальності;
6) Розмитому поняттю, що притаманне неокласичній економічній школі, протистоїть конкретність визначення К.Маркса. Одначе його визначення «пусте»: воно нічого не додає до розуміння економічних відносин;
7) Не загострюючи уваги на базових визначеннях, метод «сукупних попиту-пропозиції» використовують для логічного і механістичного аналізу динаміки взаємодії різних боків національного господарства, що відображені в таких макроекономічних показниках:
• реальний ВВП;
• рівень цін;
• грошова маса за межами центробанку;
• відсоткова ставка по кредитах і депозитах;
• рівень безробіття;
• норма банківського резерву;
• рівень оподаткування;
8) Спираючись на невизначені визначення, цей метод дає протилежні результати в залежності від назви економічної школи і теоретичного напрямку;
9) У масовій економічній літературі (описуючій і дослідній) кожний автор тлумачить ці поняття на свій розсуд, здебільш далекий від базової теорії. Часто-густо під цими термінами розуміють ті або інші статистично визначені макропоказники, пропонуючи, зазвичай у неявному вигляді, власне бачення економічних відносин.
Ответ:
1.Положение. Волга протекает на материке Евразия,в части света Европа,в стране Россия.
2.Начало.Исток реки расположен на Валдайской возвышенности.
3.Координаты истока.57° с.ш. 32° в.д.
4.Куда впадает.Каспийское море.
5.Координаты устья.45° с.ш. 47° в.д.
6.Принадлежность реки бассейну.Река принадлежит бассейну Каспийского моря.
7.Положение между параллелями.Река расположена между 57 и 45 параллелью.
8.Положение между меридианами.Река расположена между 32 и 47 меридианом.
9.Направление течения.Река протекает с северо-запада на юг,юго-восток.
10.Положение относительно других природных объектов.На севере-Валдайская возвышенность,на юге-Прикаспийская низменность,на западе-Средне-Русская возвышенность,на востоке-Уральские горы.
11.Зависимость характера течения реки от рельефа.Рельеф на всём протяжении равнинный,следовательно и река будет равнинного типа.
12.Тип питания.Снеговое,грунтовое,дождевое.
13.Режим реки.Весной-половодье,летом и зимой-межень,осенью-дождевые паводки,зимой-ледостав.
14.Падение реки.Падение реки-это разница высот между устьем и истоком.Высота истока 228 м.Высота устья -28 м.228+28=256 м.
15.Уклон реки.Это отношение падения реки к её длине.Переводим падение реки из м.в см.256 м=25600 см.Зная длину реки (3530 км) находим уклон.25600:3530=7,3 см/км.
16.Правые притоки:Дубна,Ока,Сура,Свияга.Левые притоки:Унжа,Ветлуга,Сок,Кама.
17.Хозяйственное значение реки:судоходство,порты,водохранилища,ГЭС,рыболовство,хозяйственное использование воды для орошения,рекреационная функция.
Объяснение:
