<span>И вновь настало время выбирать,
И голоса кому-то отдавать...
Тому,кто в Думе,обретая глас,
В мгновенье ока позабудет нас...
И будет деньги хапать на карман,
И в ранг Закона возводить обман...
И будет жириновствовать опять,
Или зюганствовать, едрёна мать!..
И вновь на каждом ихнем сходняке
Мы будем видеть зал полупустой,
И вновь Шандыбин в сером пиджаке
Бодаться будет лысой головой...
И снова будет выше Президент,
Чем "мозг",который сотворил народ...
<span>И </span>школьники<span> возьмутся за "Момент"...</span>
А на селе,-по-новой - недород!..
И вновь страховки хитрые введут:
Налоги на суму,да на тюрьму...
Налоги на безделье и на труд...
<span>На </span>пьянку, кислород и кутерьму...
И генералы штурмом власть возьмут,
И понастороят новых ИТУ,
Россию до конца распродадут,
А сами за бугор сбегут...Ау!!!
Так ,может,отдадим мы голоса,
За то, чтоб снова был в России царь?!
Ведь наши предки шли на бой не зря
За Веру! За Отчизну! За Царя!
</span>
Костянтин Левін – герой роману Л.Толстого «Анна Кареніна». Левін є одним з головних і найбільш цікавих персонажів роману. Багато дослідників творчості Л.Толстого виділяють автобіографічні риси в образі думок і характері Левіна, що ріднять його з автором.
Костянтин Левін – потомствений дворянин, поміщик, людина з хорошої і шанованою сім’ї. Він постає людиною чесною, прямим і відкритим. Йому чужі фальш і штучність вищого суспільства. Левін захоплений своїм господарством, служив у дворянському зібранні, але швидко розчарувався. Левін живе спокійним і розміреним життям, милується красою природи, тягнеться до простих людей і радощів життя. Але при цьому його внутрішній світ надзвичайно багатий. Його хвилюють різноманітні моральні, соціальні, культурні питання. Його лякає розлад і зубожіння старого, освіченого і чесного дворянства, схиляння перед багатством і успіхом. Левін багато робить для своїх селян, намагається зрозуміти їх побут і потреби. Він противник іноземних нововведень в господарстві, модних в сучасне йому час. Він вважає їх безглуздими і не застосовними до російському селянству і особливостям ведення сільського господарства на рідній землі. У ході своїх роздумів Левін приходить до висновку, що на перший план слід ставити традиційно-національний склад працівника як головного учасника всього процесу. При такій постановці справи можливе буде перетворити життя в його маєтку, а потім поступово і по всій Росії.
<span>Левін постає в романі в складний період свого життя і з іншої причини. Він наважується зробити пропозицію Кіті Щербацький, але отримує відмову. Це глибоко ранить його і багато місяців він намагається знайти душевну рівновагу. Після довгих душевних пошуків і випробувань доля знову зводить його з Кіті. На цей раз його пропозиція прийнята і починається підготовка до весілля. Левін зіштовхує з новою проблемою – він повинен висповідатися перед весіллям, але не знаходить у собі віри в Бога. Він багато розмірковує про морально релігійних питаннях і сенс життя, його глибоко хвилюють найважливіші події, такі як смерть брата, відносини з дружиною і народження сина. Він шукає відповіді у філософських книгах і працях вчених, багато чому вчиться, спостерігаючи за життям і переконаннями простих селян. Невсипуще прагнення знайти справжню мету життя періодично робить щасливого чоловіка і успішного поміщика вкрай нещасним. Його пошуки в романі не закінчуються, залишаючи образ незавершеним.</span>
Жили два помещика - Берестов и Муромский. Они были в ссоре. Оба - вдовцы. У каждого был ребенок - у одного сын Алексей, а у второго дочь Лиза. После окончания университета Алексей приезжает к отцу. Все местные барышни очарованы им, и Лиза тоже хочет его увидеть, но это невозможно, так как отцы в ссоре. Наконец Лиза находит способ увидеть Алексея. Она наряжается крестьянкой и идет в лес, где обычно охотится Алексей. Увидев милую незнакомку, Алексей заводит с ней беседу. Девушка называет себя крестьянкой Акулиной. Алексею нравится Акулина, и он просит ее видеться с ним иногда. В результате герои встречаются тайно в лесу несколько месяцев. Они влюбляются друг в друга. Однажды в лесу Муромский упал с коня, а находящийся рядом Берестов помог ему, в результате чего они помирились. Помещик Муромский на следующий день приглашает Берестовых на обед. За обедом помещики решают поженить своих детей. Но Алексей этого не хочет. На следующий день он едет к Муромским, чтобы лично отказаться от брака с нелюбимой Лизой. Войдя в дом Муромских, Алексей видит свою крестьянку Акулину в наряде барышни. Наконец он понимает, что его Акулина - это Лиза, которая выдавала себя за крестьянку.
конец, а кто слушал молодец!:)
Слово о полку Игореве
Повесть временных лет
Илья Муромец и Соловей - разбойник
Житие Александра Невского
Житие Сергия Радонежского
Повесть о разорении Рязяни Батыем
Подчеркнуть: хитрый какой, сидит, ла смотрит, трудятся. Автор говорит про него, что он ленивый и ни кому не помогает т. к. не думает о других, лишь о себе