Загальна характеристика речення за типом зв’язкуV. Якщо сполучникове, то сурядне чи підрядне.VI. Послідовність аналізу речень із сурядним типом зв’язку:1. Кількість частин (виокремити кожну з них і назвати).2. Семантико-синтаксичні відношення між частинами (єднальні, зіставні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні) та тип структури (відкрита / закрита).3. За формальним виявом: формально елементарне / формально неелементарне.4. За семантичним виявом: семантично елементарне / семантично неелементарне.5. Аналіз кожної предикативної частини за схемою простого речення.6. Пунктуація.
Око-осад-олово-олівці-обручка-останній
Останній (о с т а н': і й) -, 8 букв, 7 звуків, літери нн викликають подовження, яке позначене двокрапкою, літера і пом'якшує н.
Насправді, мені не дуже подобається прибирати, але моя матуся піклується про те, щоб в хаті була завжи чистота. Але коли з"являється вільний час я в неї питаю "Матусю, чи Вам допомогти витерти пил, помити посуд...?" Та вона звичайно відповідає "Да", і я берусь до роботи.
<span>Сповіщати, вістувати, повістувати, оповідати, звіщати, оголошувати, анонсувати.</span>
За традицією ми всім класом двічі на рік, восени і навесні, виїжджаємо на природу. Набираємо продуктів, беремо м’ячі, гітару і, звісно, магнітофон. Улюблене місце нашого відпочинку – один із мальовничих берегів річки. Ось цього разу ясним осіннім днем ми розташувалися біля води, і раптом Льоша тихенько сказав:
? – Дивіться, хтось пливе.
Самого плавця ми побачили не одразу. Його присутність виказували лише круги, що розходилися по воді. Це була якась велика тварина. Над водою видні-лася голова і задня частина тулуба. Складалося враження, нібито поруч пливуть два невеликих темних предмета.
- Та це ж бобер! – вигукнув хтось із хлопців.
- Так, точно він, – підтвердила вчителька Інна Василівна. – Бобер – це тварина з цінним хутром. Бобра занесено до Червоної книги України. Дивіться, як гарно пливе.
Допливши до берега, бобер звернув до білого латаття і тут зник під водою. За кілька секунд він знову з’явився на поверхні води, цього разу тримаючи в зубах щось схоже на уламок товстого ціпка. Він діловито виліз на берег і почав гризти свою ношу. Це було кореневище білого латаття. Доки бобер снідав, ми розглядали його.Він нагадував звичайну мишу, але збільшену у десятки разів.
Вирушаючи додому, ми довго озиралися на те місце, де побачили бобра. Хтось сказав:
<span>- До побачення, боброва річко!</span>
