Весняний пейзаж
Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.
Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.
Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.
<em>Моє улюблене число 13. Тому, що зараз 2013 рік, мені 13 років. А ще я живу у 13 домі. У 13 квартирі. А ще тому що у мене день народження 13 числа і мій братик теж народився 13 числа 2013 року.</em>
<em>Ось чому моє улюблене число 13.</em>
<em><u>Такий </u><u>твір підійшов?</u> </em>
<em> </em>
Мотиви естрадної пісні линули і линули над хатами, садами, а співці, виконуючи її, відчували незалежність, свободу.
<span>Я вважаю, що справжній друг той, хто може порадіти за твої успіхи. І тому, на мою думку, у товариських стосунках не має місця навіть маленьким заздрощам.
</span>Смішно згадати, але в дитинстві, я дуже багато заздрив своїм одноліткам. Мені завжди здавалось, що вони мають те, чого в мене не має (якусь іграшку, кращий одяг, інколи навіть, через те, що їм приділяли більше уваги, ніж мені) . З часом я зрозумів, що ці заздрощі до добра не доведуть: всі друзі відвернулись від мене. І тоді я вирішив змінитися.....
Пройшов час як зімною знову затоваришували .Ія зрозумів , що заздрощам в дружбі не місце.
<span>Отже, заздрощі до добра не доводять, а часто стають причиною для сварок і ворожнечі. Тобто, кожен може зробити висновок, що спражня дружба є лише там, де не має місця заздрощам.</span>
Ось і осінь наступила, східний вітер знов повіяв. Жовтень місяць у права вступив, на деревах зів'яле листя залишив. Сильний вітер зриває листя з дерев, яке злітає додолу. Порожні гілки дерев, від вітру схиляються до землі. Все поступово стихає, білі сніжинки в повітрі парять.
