Починався день, і вітер гнав по небу хмари. Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі. Хтось шарпнув за двері, і вони розчинились навстіж. По степовій дорозі зрідка пробігали вантажні машини й смугами зривалася пилюка.
Як тільки зійшло сонце, заспівали пташки. Гора була така, що з неї спускалися цілий день. Рясні дощі, що тривали кілька днів, геть розмили сірі кучугури снігу.
Там я побачила не знану раніше мені красу.
озеро, майоріти ,олія, гордісьть, сонний, дорога виходжу, роззява, хист ,службовець-не вистачало лише ком
Все, що є на землі, створено природою. Коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. Природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. І лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. Людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.В поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. Без технічного прогрессу неможливе наше життя. Але без природи неможливо розвиватися духовно. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. Ця гармонія являє собою велику духовну цінність, тому її треба берегти.
