Н. в. Тисяча чотириста дев"яносто дев"ять.
Р. в. Тисячу чотириста дев"яносто дев"ять
Д. в. Тисячi чотириста дев"яносто дев"ять
О. в. Тисячою чотириста дев"яносто дев"ять
Зн. в. Тисячу чотириста дев"яносто дев"ять
М. в. Тисячi чотириста дев"яносто дев"ять
"-это апостроф
Если, что я отличница
Пожалуйста дай мне баллы!
Спасибо зарание
Учні уважно слухали завдання, що читала вчителька.Всі дуже старалися його рішити.Перші відповіли Оленка та Іванко. Другі Євгенко та Мар`янка.Учителька була дуже задоволена їхніми відповідями.
Стоїть біля річки явір. Схилив свою зелену патлату голову над водою, неначе парубок, що сумує за нареченою.Сів на березі річки - та й зажурився, бо далеко кохана, не може бути з ним зараз. Де вона? Що з нею? Не знає він цього, тому сидить на березі і дивиться у воду, неначе хоче побачити і ній відповідь. Але бачить тільки своє своє відображення у воді-дзеркалі.
Як легко і просторо навкруги! Де-не-де височить поодиноке пишне дерево, а прямо переді мною колише вітер буйні трави. А який доноситься запах польових квітів, що ледь-ледь помітно визиркують із густої зелені. Сонце вже встигло нагріти все навкруги і хотілося лягти і лежати, гріючись і уявляючи якісь невідомі краї. Свіже повітря заповнює легені і так стає від того приємно, що забуваєш про все на світі.
Я люблю свій рідний край за його неперевершену і неповторну природу. Такої насолоди від гармонії з нею я не отримаю ніде більше.