Немногие деревья издавна пользуются такой любовью и почетом у всех народов, как дуб. Славяне, древние греки, римляне еще на заре своей истории поклонялись этому дереву, нередко переваливавшему за 1000-1500 лет, приписывали ему чудодейственные свойства, сочиняли про него мифы, легенды, песни и былины. В Греции дубовая ветка была эмблемой силы, могущества и знатности рода. Дубовыми венками награждали воинов, совершавших выдающиеся подвиги.
Обожествляя дуб, древние греки посвящали его Аполлону - богу света, покровителю искусств. Могучие вековые деревья часто провозглашались святыми. Под ними совершались жертвоприношения, проводились оракульские "прорицания", якобы исходившие от божества: жрецы на свой лад истолковывали шум ветвей и шелест дубовых листьев, составляя пророчества для многочисленных посетителей.
В древнем Риме дуб посвящался верховному богу - Юпитеру, а желуди назывались юпитеровыми плодами. Знаменитый римский натуралист Плиний Старший в своих сочинениях о растениях того времени писал, что дубы "...не тронутые веками, одного возраста со вселенной, они поражают, своей бессмертной судьбою, как величайшее чудо мира".Подобно грекам и римлянам, и славяне относили дуб к числу святых деревьев. Они посвящали его могущественному богу грома и молнии - Перуну. В старинных летописях можно встретить упоминания о "Перуновом дереве". Здесь, как и в Греции, приносились жертвы богам, созывались военные советы, принимались важные государственные решения.
Не удивительно, что предки так чтили это дерево. Ведь с лесом всегда была очень тесно связана история древних славянских племен. А там, где они обитали, леса были, как правило, дубовые. Дубравы служили нашим далеким предкам источником питания, защитой от разбушевавшихся стихий и даже своеобразными крепостями во время войн с многочисленными врагами. Как ни странно, но есть научные данные, утверждающие, что и появлением хлеба в умеренных широтах люди обязаны дубу.
Ученые-археологи разных стран мира после изучения многих материалов подтвердили, что действительно первым "хлебным растением" надо считать не современные злаки - рожь или пшеницу, а все тот же дуб. Обильные урожаи его желудей люди использовали для приготовления хлеба еще в очень древние времена. Советскими археологами при раскопках трипольских поселений на территории современной Кировоградской области найдены высушенные и растертые в муку желуди, из которых здесь пекли хлеб более 5000 лет назад.
КиївСЬКий, львівСЬКий, сільСЬКий, чеСЬКий, залиСЬКий, московСЬКий, петріківСЬКий, волоСЬКий, солдатСЬКий, туристСЬКий
Кожному школярику і тому, хто готується ним стати, цікаво прочитати, як же воно вчиться у школі іншим діткам. Подані в цьому розділі казки та оповідання допоможуть дітям краще освоїтись у школі, а батькам дадуть можливість пригадати свої шкільні роки, досягнення, помилки й промахи, а можливо, і краще зрозуміти власних дітей.
<span>Отож казки та оповідання про школу та шкільне життя для допитливих дітей, батьків, вчителів!</span>
-Привіт, Сашко!<br />-Привіт, Марійко.<br />-Уявляєш, я прокинувся сьгодні о восьмій ранку і запізнився до школи.<br />-Ой, напевно, тобі перепало від вчителя<br />-Зовсім ні! Юрій Михайлович зрозумів мене і пробачив<br />-Ну, що ж, я піду, бо мене мама зачекалася.<br />-Бувай, Марійко. Передавай привіт своїм двом сестричкам. -добре
<span>Красиве і незвичайне найменування незмінно викликає у людей питання: "Чому пташку назвали снігур?" В перекладі з латині ім'я звучить як «вогненний». Таку назву присвоїли пташкам за яскраво-червоний відтінок черевця у самців. Червоного кольору у них також бокові сторони голови. Крильця і шапочка на голові чорного кольору, спинка пофарбована сірим. Самки відрізняються від самців тим, що грудка у них не червоного, а бурого кольору з сірим відтінком. Прикмета Одним з відповідей на питання "чому снігурів називають снегирями" може послужити прикмета, яка говорить про те, що поява птиці віщує швидкий сніг. Снігурі стають помітними з настанням холодів. Яскраве оперення особливо впадає в очі, коли на деревах опадає листя. Від слова «сніг» і походить назва птиці. Прилітаючи взимку в теплі краї, птиці своїм червоно-рожевим черевцем звертають увагу людей на очікується настання холодів. Почасти це вірно, хоча, щоб краще зрозуміти, чому снігурів називають снегирями, слід звернутися до історії. Свою назву пернаті одержали від тюркського слова «сніг» - красногрудый. Пізніше назва трансформувалася в сучасне звучання. Ось чому снігура так назвали. Зауваження Цікаво, що в теплу пору року цих яскравих птахів ніхто не помічає. Причина полягає в тому, що червоне черевце снігурів втрачає яскравість і соковитість забарвлення, стаючи блідо-рожевим. Це дозволяє птахам вдало ховатися в густих кронах дерев. Влітку пернаті стурбовані виведенням свого потомства, тому привертати до себе зайву увагу їм ні до чого. Харчуються снігурі насінням, нирками рослин і ягодами, з яких викльовують насіння. Пташенят вони теж годують рослинними кормами. Комах в їжу яскраві птахи майже не вживають. Прабатько героя цієї статті - бурий непальська вьюрок, який проживав у давнину в Південній Азії. Він поступово перекочував в північні краї, переродившись в новий вигляд. Сьогодні науці відомо п'ять різновидів яскравих пташок. Це снігур звичайний, уссурійський, сірий, азорський і філіппінський. Виходячи з назв, легко визначити місця походження пернатих і ареал їх проживання. Червона грудка зустрічається тільки у двох видів: звичайного і уссурійського снігурів. Забезпечують насичений колір каротиноїди, що містяться в рослинах, що вживаються птахами в їжу. Яскравим забарвленням самці привертають до себе самок. Непоказний вигляд особин жіночої статі з лишком компенсується їх суворою вдачею. Снігурки завжди беруть верх над самцями, вирішуючи сімейні питання, а добуваючи собі їжу, вибирають найкращі гілки ягід і розсипи насіння.</span>