Вимерлі представники відділу Хвощеподібні - переважно дерева
(каламіти) або кущі (каламофіти, клинолисти), рідше трави. Сучасні
представники відділу Хвощеподібні - виключно трав' янисті рослини: хвощ
польовий, хвощ лучний, хвощ болотний, хвощ лісовий. Ростуть на вологих
кислих ґрунтах луків, боліт, лісів, полів.
Хвощеподібні - це багаторічні рослини, характерною особливістю яких є
розчленування тіла (підземної і надземної частини) на вузли і міжвузля.
Мають добре розвинене підземне стебло - кореневище. Від кореневища
відходять додаткові корені.
Життєвий цикл хвоща польового подано на рис. 53. Навесні з кореневища
виростають буруваті негалузисті (моноподіальні) стебла (50 см
заввишки). У вузлах розміщуються кільцями (мутовчасто) почленовані бічні
гілочки. Листки хвощів редуковані, мають вигляд зубців, які,
зростаючись біля основи, утворюють піхву, що прикриває вузол. Саме тут
знаходиться твірна тканина, за рахунок якої хвощі ростуть у висоту.
Рис. 53. Життєвий цикл хвоща польового:
1 - кореневище; 2 - вегетативний пагін;
3 - спороносний пагін (спорофіт);
4 - спороносний колосок (стробіл); 5 - щиток;
6 - спора з елатерами;
7 - жіночий гаметофіт (архегоній з яйцеклітиною);
8 - чоловічий гаметофіт (антеридій зі сперматозоїдами);
9 - сперматозоїд; 10 - зигота.
Верхівки пагонів хвощів закінчуються спороносними колосками -
стробілами. Стробіл складається з видозмінених листків - спорофілів, які
мають форму шестикутного щитка з ніжкою в центрі, якою він
прикріплюється до осі стробіла і несе 5-10 мішкоподібних спорангіїв, в
яких містяться спори.
<span>Хвощі - рівноспорові рослини. Спори хвоща морфологічно однакові -
кулясті, темно-зелені, з особливими гігроскопічними виростами - елатерами,
за допомогою яких вони зчіплюються в клубочки і так поширюються вітром.
Фізіологічно спори різні: одні спори проростають в чоловічий, інші - в
жіночий гаметофіт (заросток).</span><span>Гаметофіти хвощів - це самостійно існуючі розчленовані зелені
пластинки, на яких розвиваються статеві органи (антеридії та архегонії) з
статевими клітинами. Після злиття гамет за наявності води чоловічий
гаметофіт гине, а на жіночому із зиготи утворюється зародок, який
розвивається в дорослу рослину - спорофіт. Після дозрівання і
розсіювання спор весняні спороносні пагони гинуть, а замість них
розвиваються влітку на цьому ж кореневищі інші світло-зелені пагони -
вегетативні, які виконують функцію фотосинтезу.</span>
Во-первых, специфичный признак лишайников - симбиотическое сожительство
двух разных организмов - гетеротрофного гриба (микобионта) и автотрофной
водоросли (фикобионта).
Во-вторых, лишайники образуют особые морфологические типы, жизненные
формы, не встречающиеся отдельно у слагающих лишайниковое слоевище
грибов и водорослей.
В-третьих, для лишайников в целом и каждого его компонента в отдельности
характерен особый тип метаболизма.
В-четвертых, весьма специфична биохимия лишайников, образование в них
вторичных продуктов обмена - лишайниковых веществ, не встречающаяся в
других группах организмов.
Наконец, лишайники отличаются от других групп веществ, в том числе и от
свободноживущих грибов и водорослей, особой биологией: способом
размножения, медленным ростом, отношением к экологическим условиям.
широко распространенная группа симбиотических организмов, обычно растущих на камнях или древесных стволах, реже на почве и получающих необходимую им для жизни влагу из атмосферы. Несколько видов обитают на морской литорали (приливо-отливной полосе) . Лишайник ягель, или олений мох (Cladonia rangiferina).11 мар. 2011 г.
Здатність тварин реагувати на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. Предмет і цілі етіології. Особливості екологічного підходу в етології. Біологічні форми поведінки тварин. Розвиток і еволюція форм поведінки, інстинкти і навчення.
Сейчас роль хвощей в природе очень мала. Они выживают лишь во влажных тенистых участках леса на кислой почве. Конечно, они служат второстепенным кормом для некоторых животных, участвуют в синтезе кислорода и органических соединений.
В каменноугольный период они были одним из ведущих отделов растений в круговороте углеводородов, кислорода и углекислого газа на Земле и внесли значительный вклад в образование громадных масс каменного угля.
<span>Среди них встречались травянистые, кустарниковые и лиановидные формы, а древовидные виды, например каламиты (Catamites), достигали 15—20 м высоты. Вместе с гигантскими плауновидными эти формы образовывали каменноугольные леса.</span>
