Кажуть, що у кожної людини повинна бути хороша робота, міцна сім’я і справжній друг, який завжди буде поруч. А ще існує думка, що сім’ю завести простіше, ніж знайти вірного друга. Як би там не було, але дружба відіграє важливу роль в житті кожної сучасної людини. Ось до кого ми йдемо, щоб поділитися секретами? А кому плачемо в жилетку, розповідаємо про те, що недавно зустріли любов всього свого життя і взагалі втратили голову? Одному. А яким повинен бути справжній друг? Спробуємо в цьому розібратися.Вважається, що друзів може бути декілька, а ось вірний друг тільки один. Адже і правда, не підеш же ти розповідати найпотаємніше близькому знайомому, який ніби як друг, а ніби й немає. Щоб знайти вірного друга, доведеться попотіти. Хоча, чи можна його знайти. Тут, як везіння в казино: або воно є, або його немає. Найчастіше вірних справжніх друзів ми зустрічаємо в глибокому дитинстві, йдемо разом з ними в школу, радіємо кожній події, а ставши дорослими, продовжуємо підтримувати відносини, залишаючись самими близьким людьми на планеті. Але це не означає, що справжню дружбу не можна зустріти в дорослому житті. Дружбу, як і кохання, всі віки покірні. Просто хочеться сказати, що вірний друг не впаде вам на голову. Знадобляться багато років, щоб він зміг отримати статус справжнього.Якщо скласти портрет справжнього друга, то він повинен бути приблизно таким:• Ніколи не залишить у біді. Він завжди прийде на допомогу, навіть тоді, коли доведеться пожертвувати власними планами або навіть життям.• Уміє слухати. Він ніколи не перебиває, завжди відповідає на поставлені питання.• Дає розумні поради. Це означає, що він не порадить те, що може принести шкоду, наприклад, нашкодити любовним відносинам або кар’єрі.• Справжній друг не забуде привітати з днем народження або іншим святом. Він обов’язково зробить подарунок, і навіть підпише листівку.• Він часто телефонує і запитує, як справи.• Ніколи не зрадить, не підставить і не використовує дружбу для особистих вигод .• Він любить ходити разом в кіно, а потім обговорювати переглянутий фільм.Це тільки найменше, чим може володіти справжній друг. Взагалі, справжня дружба – це нескінченне джерело хороших справ і радісних моментів.Людині, у якої є вірний друг, можна позаздрити. Найчастіше люди мають десятки друзів, ось тільки серед них немає того, який самий-самий. Іноді доводиться добре обпектися, вважаючи справжнім другом того, який їм ніколи не стане.А от цікаво, чи важко бути справжнім другом? Тут, як подивитися. З одного боку так, адже вірний друг бере на себе відповідальність за відносини з іншим людям. Він може жертвувати в своїх цілях всім, чим завгодно, але тільки не дружбою. Швидше за все, саме тому і складно бути справжнім другом, адже дуже часто життя нам підкидає такі ситуації, коли доводиться зробити важкий вибір між дружніми відносинами і чимось ще. Якщо подивитися з іншого боку, то чому справжнім другом має бути складно. Звання “справжнього” заслуговує не кожен, а той, хто заслужив, з успіхом впорається з усіма випробуваннями дружніх відносин.Слід зазначити, що справжня дружба не завжди вічна. Іноді навіть найкращі друзі втрачають відносини. Просто є почуття, яке вище дружби – це любов. І якщо два друга закохуються в одного чоловіка, їх відносини цілком можуть дати тріщину. Прийнято вважати, що один з друзів в подібних ситуаціях повинен поступатися, але хто, адже обидва в рівному положенні. Правда, якщо і розпадається справжня дружба, то тільки в одиничних випадках.<span>А все-таки, здорово, коли в нашому житті є справжні друзі. Сім’я сім’єю, а справжня дружба ніколи не завадить.
От тільки знайти б його, сьогодення і самого вірного друга, який ніколи не кине і не підведе.</span>
- Привіт дідусю!
- Привіт онучка!
- Як в тебе справи? Як здоров'є?
- Все добре, нічого не болить і не турбує
- Я дуже щаслива, що в тебе все добре
- А в тебе як справи?
- В мене теж усе добре
- Як справи у школі?
- Сьогодні отримала дванадцять по літературі, за вивчення вірша напам'ять
- Молодець! Ким ти плануєш стати після закінчення школи?
- Я ще міркую над цим. Спочатку треба закінчити з хорошими отмітками школу
- Це правильно онучка! Треба вчитися, знання ніколи не заважать
- Діду, а як ти вчився у школі?
- Я не був відмінником, проте не був й двійчником
- А які були твої улюблені предмети?
- Напевно математика.
- А мені подобається література, інформатика, українська література.
- Дуже добре, що в тебе так багато улюблених предметів. Зараз навчання дуже потрібне для отримання професії.
- Я теж так вважаю, тому намагаюсь дуже хорошо вчитися
- Молодець!ї
- Діду, я піду робити уроки
- Їди онучка.
- До побачення!
- До побачення!
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.
