<span>Добре діло роби<span> </span></span><span>сміло</span><span>.</span>
В лісу є велике і дуже гарне дерево, нам про нього завжди розповідала вчителька і говорила що це дерево незвичайне. Нам завжди було цікаво, що в ньому є незвичайного. Одного разу ми пішли усім класом з вчителькою в ліс подивитися на те дерево. Вона нам сказала дивитися та спостерігати за цим деревом. Ми туди приходили багато разів і дійсно помітили дуже загадкові речі. Справа в тому, що на цьому дереві ростуть жолуді великі, гарні, і є один жолудь який відрізнявся від усіх, він був маленький, гарний, а саме цікаве те, що він завжди кудись зникав і повертався назад. Жолудь мандрував по іншим деревам, по іншим лісам, але надовго там не затримувався, бо вважав своє рідне дерево- своїм батьком, та йому завжди знову хотілося бачити своїх братів старших- інших жолудів та розповідати їм про свої мандрування.
Ми вчимо історію більшу частину свого життя. Спочатку школа й університет збагачують наші знання, згодом робимо це самостійно і в залежності від бажання. Але щоразу ми знову і знову повертаємося туди, в далеке минуле нашого народу. Колись Олександр Довженко сказав: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». Це справді так. Історію потрібно вивчати, тому що це не тільки наше минуле. Це найбільша цінність, наша основа.
