14 декабря 1825 года в столице Российской Империи – Петербурге – произошла попытка государственного переворота. Восстание организовала группа дворян-единомышленников, большинство из которых были гвардейскими офицерами. Целью заговорщиков являлись отмена крепостного права и упразднение самодержавия. Следует отметить, что по своим целям восстание значительно отличалось ото всех других заговоров эпохи дворцовых переворотов. - Читайте подробнее на FB.ru: http://fb.ru/article/138787/vosstanie-dekabristov-kratko-istoriya-rossii-itogi-vosstaniya-dekabristov
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
<span> Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
</span>
Это рассказ о семилетнем деревенском мальчике Мите Климове, который очень любил свою маму и хотел вырасти, чтобы помочь ей пахать землю и выращивать хлеб. Он даже есть стал больше, чтобы расти быстрей.
Лето было засушливым. Рожь на колхозном поле погибала от жары. Мама говорила Мите, что его умершие дедушка и отец заснули, и когда Митя увидел поникшие ржаные колоски, он подумал, что они тоже засыпают и скоро умрут. Найдя в старом сарае корягу, похожую на мотыгу, Митя начал рыхлить землю вокруг колосков, потому что мама объяснила ему, что утренняя роса через взрыхлённую землю напоит корни растений и они оживут. За этим занятием Митю увидела сельская учительница и пригласила его на школьную экскурсию в лес, но Митя отказался. Ему жалко было умирающую от зноя рожь. Тогда Елена Петровна начала помогать ему, несмотря на то, что на фронте потеряла руку. А на следующий день привела на поле школьников с тяпками, и работа закипела!
Так своим примером Митя вдохновил ребят на доброе дело.
1. Экспозиция: дом барыни.
2. Жизнь Герасима в доме барыни.
3. Барыня решает женить пьяницу Капитона Климова.
4. Привязанность Герасима к Татьяне.
5. Расставание с Татьяной.
6. Герасим находит Муму и выхаживает ее.
7. Барыня велит прогнать собачку.
8. Герасим прячет Муму от барыни.
9. Барыня велит убить собаку, Герасим обещает это сделать сам.
10. Герасим сдерживает свое обещание.
11. Герасим самовольно уходит из барского дома в деревню.
<span>На приём к фельдшеру Курятину приходит дьячок и жалуется на больной зуб. Фельдшер берётся за работу со знанием дела и предлагает вырвать зуб, на что дьячок соглашается, уповая на опытность Курятина. Но у фельдшера ничего не выходит, так как он не знает, как правильно рвать зубы. После долгих усилий зуб треснул и на его месте осталось три осколка. Дьячок не выдерживает и начинает ругать его за некомпетентность, на что фельдшер возражает, что работа не клеится из-за того, что дьячок груб и вечно поучает его. А вырвать зуб это не так просто - это " хирургия" и тут спешка ни к чему. В итоге, дьячок встаёт и уходит держась за щеку с больным зубом. </span>