Як твої справи,мій ровеснику?
Друзі,ходімо робити уроки до мене додому.
О вулиці мого дитинства,я вас пам'таю, я вас люблю!
1. "Гості завітали, - сказав батько, - може слід піти їм на зустріч?"
2. Хлопчик відповів: "Я не вмію писати", однокласники засміялись.
3. "Не правильно, Оксано, - і додала з посмішкою на обличчі: - Ех ти, відмінниця!"<span />
Квітка просто цвіте,грає пелюстками, ледь-ледь ворушаться її чорні бровенята.
Якось Займенник образився і вирішив покинути країну Мови разом зі своїми слугами. Не довго збиралися - і на ранок в Мові не залишилося жодного слуги Займенника. Коли всі жителі прокинулися - то не впізнали свою Мову.
Пісня не була солов’їною, вірші стали не такими звучними, а кожна книга втратила можливість бути зрозумілою та цікавою.
Зібралися всі жителі Мови і вирішили йти на пошуки Займенника. Тільки-но стали вирушати в путь - а ж ось і сам пан Займенник їде на своєму коні, зі своїми слугами. Радо зустріли його всі жителі Мови!
-мої рідні! вибачте мене, - сказав Займенник. -я був впевнений, що про мене ніхто і не згадає!
Так країна Мова знову зазвучала всіма барвами і мелодійністю!
Двісті
двохсот
двомстам
двісті (двохсот)
двомастами
<span>(на) двохстах</span>
