2 варианта
Дід Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю.
Дід Кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
.
Спільним домом для всіх нас є Земля – унікальна планета сонячної системи і, можливо, всього Всесвіту. Унікальність Землі полягає в тому, що тут є життя. Наша Земля, яку першим в історії<span> людства побачив з космосу Ю. О. Гагарін в 1961 році, являє собою величезний космічний корабель. Порівнюючи Землю з космічним кораблем, не можна не відзначити, що як для космічних кораблів, так і для Землі спільним є питання життєзабезпечення. Ми – жителі Землі – зазвичай не звертаємо на це уваги. Людина протягом своєї </span>історії розвивала розуміння законів природи, методи експлуатації всіх природних ресурсів. При цьому вона пройшла шлях від мисливця-збирача до виробника. Мабуть, на цьому шляху першим досягненням людини було оволодіння її вогнем. Саме з цього моменту гармонія людини і природи була порушена, а сама людина рішуче встала на свій шлях розвитку і створила цивілізацію.Ще треба пам’ятати, що ліс – це не тільки безцінний дар природи, але і її краса, втілення життя і здоров’я. Кожен об’єкт природи, яскравий або скромний, великий чи маленький, по-своєму привабливий. Краса рідної природи розкриває і красу людської праці, народжує бажання зробити свій край ще прекраснішим.<span>Мені здається, не можна навіть найкрасивішими словами описати наші прекрасні ліси. Нам просто потрібно прагнути, щоб красу лісів побачили і наші нащадки, але, бачачи якими темпами вирубуються ліси, мені стає прикро за них. Так давайте збережемо багатство нашої природи – наші дивовижні українські ліси! (Как то так
)</span>
розфарбованi-фарбувати, зафарбувала. хвиль-хвилюеться, захвилювався. живих-жити, живе. Если не ошибаюсь, то так.
Скільки я себе пам’ятаю, стільки і дружу з (імя), якого всі друзі називають (імя). Мама кілька разів спробувала поправити нас: «Чому (імя)? Хоча б (імя)». Але залишалося звичне: «(імя)».
Ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: (імя) на рік старший від мене. Ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. Правда, так було раніше. Зараз усі погодилися з цією дружбою.
<span>(імя) — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. Я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку Галю. Мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. Ще: Диня абсолютно не любить Читати і взагалі вчитися. Коли підходить час робити уроки, він може заплакати. Для нього що англійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. А взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. Ми обоє захоплюємося різними хімічними дослідами, найчастіше потай від дорослих. Одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у Дині. Йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «Швидку». У лікарні довго допитувалися: «Як це сталося?» І мій друг твердо відповідав: «Упав ненавмисно в багаття». Його дід жахливо злився: «Дивися, просто як на допиті». Але Диня стояв на своєму. Спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. Але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. А головне — Диня зумів довести, що він чудовий друг. Адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу. </span>