<span>Я коварный поджигатель.
Вы огня хотите - нате!
Я всесильный окислитель
(Если только дров дадите).
</span>(Воздух)
<span>
Накормишь – живет,
напоишь – умрет.
</span><span>(Огонь)
</span>
Я и туча, и туман,
И ручей, и океан,
И летаю, и бегу,
И стеклянной быть могу!
<span>(Вода)</span>
1. Чи можуть бактерії вбити людину? Чи всі бактерії небезпечні? Які бактерії небезпечні? Яка найнебезпечніша?Хвороботворні
бактерії спричинюють захворювання людини, тварин і рослин. Ці бактерії
пристосували ся до паразитичного способу живлення в тканинах організму
хазяїна чи на його зовнішніх покривах. Потрапляючи в організм хазяїна,
бактерії викликають різноманітні захворювання. Вони здатні утворювати
отруйні речовини, швидко розмножуватися, формувати цисти, як і всі інші
бактерії.Відомо понад 300 видів бактерій, які здатні викликати
захворювання в рослин, такі, як плямистість помідорів, м’яка гниль
цибулі, побуріння плодів абрикосів тощо. Найпоширенішими та
найнебезпечнішими бактеріальними хворобами людини є туберкульоз (збудник
— туберкульозна паличка), правець (збудник — клостридій), холера
(збудник — холерний вібріон) чума, тиф, перитоніт, менінгіт, ангіна,
ботулізм, газова гангрена тощо. Ці бактерії утворюють спори, які можуть
зберігати здатність до зараження тривалий час (десяти років). У тварин
бактерії спричинюють такі захворювання, як сибірка, бруцельоз тощо.Наявність
хвороботворних бактерій у повітрі, воді чи ґрунті залежить від багатьох
причин (від пори року, географічної зони, характеру рослинності,
забрудненості пилом тощо). Більше всього різних бактерій у закритих
приміщеннях. Багато видів бактерій існують на покривах, у травній і
дихальній системах людини й тварин. Особливо багато хвороботворних
бактерій буває на шкірі людини, якщо вона не дотримується правил
гігієни.Хвороботворні бактерії можуть передаватись різними
способами: контактно-побутовим шляхом, коли захворювання передається
безпосередньо від людини до людини або через предмети, що оточують
хворого; повітряно-крапельним шляхом, коли збудники передаються через
крапельки слини, що потрапляють у повітря при чханні, кашлю (наприклад,
туберкульоз); через воду (наприклад,збудники холери); через заражені
харчові продукти (наприклад, через не миті овочі передаються збудники
дизентерії); через укуси кровосисних комах (наприклад, воші переносять
збудника висипного тифу); через ґрунт (наприклад, правець).
Хвороботворні бактерії розмножуються дуже швидко. Якщо в організм людини
потрапить одна бактеріальна клітина і знайде сприятливі умови для
поділу, то вже за 12 годин таких клітин може виявитися кілька мільярдів.<span>Є
серед хвороботворних бактерій і такі, що допомагають людині в боротьбі
зі шкідниками. Так, деякі види бацил викликають захворювання личинок
шкідливих комах. Оскільки для хребетних тварин і людини ці бактерії є
безпечними, їх застосовують для захисту лісів, садів, виноградників,
городів від личинок колорадського жука, сибірського шовкопряда,
капустяного метелика тощо. Отже, різноманітність хвороботворних бактерій
зумовлена різноманітністю організмів, у яких вони паразитують.</span>
Растения<span>, выращиваемые </span><span>человеком для получения пищевых продуктов, кормов в сельском </span><span>хозяйстве, лекарств, промышленного и иного сырья и других целей.</span>
На рассвете 22 июня 1941 года без объявления войны, нарушив Пакт о ненападении, германская армия обрушилась всей своей мощью на советскую землю. Началась Великая Отечественная война. Победа в этой войне далась огромной ценой. Война унесла из жизни почти 27 миллионов человек и это не последняя цифра, так как до сих пор участники поисковых отрядов находят по всей территории нашей страны, в местах боевых сражений, останки советских солдат. Иногда по медальонам, который был у каждого солдата, удаётся определить имя погибшего и место рождения. Через 63 года после окончания войны многие люди узнают места захоронения своих близких, не вернувшихся с войны.
<span>В народном сознании долгожданный День Победы стал самым светлым и радостным праздником, означавшим конец самой кровопролитной разрушительной из войн. В это день люди всего мира вспоминают тех, кто ценой своей жизни дол мир и свободу живущим на земле.</span>
Твір - роздум над розповіддю Джеймса Олдриджа «Останній дюйм». Крізь усе життя Джеймс Олдридж проніс любов до простих людей, до природи, зберіг захоплення риболовлею і полюванням. Його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. Тема дитинства представлена письменником в єдності людини і природи і через красу чистих людських взаємин. У австралійському циклі оповідань Олдридж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка Едгара. У своїх невеликих творах Олдридж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. Письменникові належать слова: «У мене є оповідання »Останній дюйм«. Його суть в тому, щоб своєчасно зупинитися, не перейти кордону. Насправді ж - це метафора. Сьогодні у світі накопичено стільки зброї, яка на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою виявилася людство. Кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… Щоб останній дюйм не був пройденим. Щоб були люди на Землі…»
Новела «Останній дюйм» захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. Герой - пілот - береться не за свою справу: він опускається на дно Червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. Письменник намагається розкрити складні і тяжкі переживання Бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб за всяку ціну врятувати сина, а головне - зламати глуху стіну відчуження, здолавши той «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. Деви - десятирічний хлопчик, який розумів, що мати їм не цікавиться, а батько - стороння людина, «різка і небагатослівна». Хлопчик гостро відчував свою самітність і турбувався, що ж з ним станеться, якщо батько не випливе з морської глибини. Після обіду Деви запитує батька про те, чи відомо комусь про їх місцезнаходження. І, як завжди, батько грубувато відповідає: «Ти не бійся, нічого з тобою не станеться»! Історія поранення Бена примушує хлопчика забути про свої невеселі думки і серйозно віднестися до того, що сталося. Обличчя Деви було «сповнене жаху», а від крові на руках він «зеленіє», голос його тремтить від сліз і хвилювання. Уперше Бен придивляється до сина і думає: «Він, здається, хлопчик розвинений». Так, цей хлопчисько «був чимось схожий на нього самого : за дитячими рисами ховався, можливо, твердий і навіть невгомонний характер». Бен зрозумів, що відповідає за життя сина. Якщо він і несподівано загине, Деви залишиться сам, і його не скоро знайдуть в цій пустелі, а може, взагалі не знайдуть.
<span>Описуючи епізод подолання хлопчиком останнього дюйма, Олдридж розкриває жах і хвилювання, яке чманіє дитиною. Обличчя Деви зосереджене, уважне. Він повинен зробити роботу дорослого чоловіка. Здається, він і сам вже подорослішав. У нього з'явилося почуття відповідальності за себе і за свого батька. Так, дійсно, в житті не раз настають або залишаються останні дюйми, і найголовніше, що у Бена тепер є ціле життя, якому подарував йому син. Джеймс Олдридж неодноразово звертає увагу читача на описи моря, пустелі, поведінки героїв. Адже саме в цих фрагментах твору з'явилася думка письменника про призначення людини, про її духовну красу. Тема відповідальності є однією з найважливіших, оскільки людина - творець своєї долі. Письменник підкреслює, що він - досконалий твір природи і повинен, бути гідний того місця, яке займає у світі природи.</span>