Волька.
Интересный,любопытный.
Спасает,помогает,повелевает.
Простой советский пионер.
Ученик.
Казка розказує про маленького хлопчика , що впав із зірки. Його у холодну зимову пору знайшли двоє лісорубів і забрали до себе.
Хлопчик виростав і ставав все вродливішим. Мав “біле й ніжне
личко, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері – як пелюстки
нарциса, і губи – як пелюстки червоної троянди , і очі – як фіалки” .
Проте краса зовнішня обернулась йому на шкоду. Хлопчик дуже зазнався і
почав вважати себе кращим за всіх. День у день ставав він жорстокішим .
Почав насміхатися з немічних , кривдити тварин, поводитись невдячно зі
своїми рятівниками. Прогнав свою власну матір , яка прийшла жебрачкою .
Всі ці погані вчинки свідчили тільки про красу зовнішню , але чарстве
серце всередині.
Та глузування з власної матері повернулись тим , що хлопчик
втратив свою вроду. Тепер всі почали насміхатись з нього , як це він
раніше робив іншим. “Це , певне , така кара за мій гріх”, – зрозумів
хлопчик та й пішов шукати матір по всьому світу. Багато лиха зазнав він у
тій далекій дорозі. Його черстве серце стало уважним та співчутливим до
оточуючих. Так гидка врода зробила його внутрішньо красивим.
Мені сподобалась казка, адже вона має радісне закінчення. До
хлопчика повернулась його краса. Але тепер він вже був вродливим королем
з чуйним серцем та доброю душею. Хлопчик став по-справжньому красивим.
Двудольный размер - хорей)
Сборник рассказов «Чистый Дор» состоит из цикла историй о затерянной в лесу деревне Чистый Дор, о её обитателях, о природе, окружающей это место. Написанная в семидесятые годы книга не потеряла своей актуальности и по сей день. Где-нибудь в глубинке легко можно найти старушку Пантелеевну или дядю Зуя. Да и сама деревня Чистый Дор до сих пор существует в Вологодской области. В конце шестидесятых Юрий Коваль провёл здесь почти целый год.
В историях о деревенском быте переплелись ненавязчивый юмор и светлая грусть, мудрость и душевность, правда и вымысел. Перелистывая страницы книги, ощущаешь запах лесной земляники, слышишь шелест осенних листьев и хруст самых маленьких рыжиков, таких, что пролезают в бутылочное горлышко. Как будто свежий ветер ворвался в комнату и принёс беззаботное летнее настроение.
Юрию Ковалю удалось передать удивительное единение человека с природой, характерное для далёких от цивилизации мест. Художник этой книги, Галина Макавеева, специально ездила в Чистый Дор, чтобы проникнуться деревенской атмосферой. И её рисунки получились необыкновенно созвучными прозе Юрия Коваля. Нежные воздушные акварели подчёркивают гармонию и спокойствие деревенской жизни, неяркую красоту северной природы.
«Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою» (Володимир Сосюра)
«Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину» (Іван Цюпа)