Якщо виникає непорозуміння...<span>АНТОНІО був збентежений. Його близький друг Леонардо зовсім несподівано й незрозуміло чому відчужився від нього*. Декілька разів Леонардо не відповів на вітання Антоніо, а коли вони були разом, здавалося, немовби між ними виростала стіна. Антоніо став побоюватися, може він зробив або сказав щось таке, що його друг неправильно зрозумів. Але що саме?</span>Непорозуміння є звичайним явищем. Деякі з них — незначні та їх легко залагодити. Інші можуть викликати сильне розчарування. Особливо це стається тоді, коли безпідставні підозри переслідують нас, незважаючи на усі зусилля прогнати їх. Чому ж трапляються непорозуміння? Як непорозуміння впливають на осіб, між якими вони виникають? Що можна зробити, коли інші неправильно розуміють деякі ваші вчинки? І взагалі чи те, що про вас думають інші, є настільки важливим?Непорозуміння — неминуча реальністьОскільки люди не можуть читати думки та наміри інших, рано чи пізно хтось по-своєму зрозуміє наші слова або вчинки. Приводів для непорозумінь існує чимало. Іноді нам просто не вдасться чітко та ясно викласти свої думки. Якийсь шум або інші перешкоди можуть відволікти нашого співрозмовника від того, аби уважно вислухати нас.<span>Також неправильно можуть сприйматись певні риси нашого характеру та манери поведінки. Наприклад, сором’язливу особу помилково можуть вважати холодною, байдужою чи гордою. Можливо, через пережите колись, ми реагуємо на звичайні ситуації, керуючись емоціями, а не розумом. Беручи до уваги існування різних культур та мов, нам не слід сподіватися, що люди без проблем розумітимуть одні одних. Крім того, не забуваймо про неточну передачу інформації та плітки. Також не дивуймося, коли тлумачення наших слів чи поведінки іноді відрізнятиметься від того, що ми насправді хотіли сказати чи зробити. Усі ці фактори, звичайно, маловтішні для тих осіб, які відчувають, що їхні наміри неправильно сприйняли.</span>Наприклад, Анна без жодних поганих намірів прокоментувала популярність однієї з подружок, коли тої не було поряд. Її слова без пояснення обставин, в яких вони були сказані, передали далі. І тоді, на превелике здивування та збентеження Анни, подруга у присутності інших злісно звинуватила Анну у заздрості через увагу з боку одного їхнього товариша. Сказане Анною зрозуміли зовсім по-іншому, й усі запевнення, що вона не мала на думці нічого злого, виявилися марними. Така ситуація завдала сильного болю, й пройшло багато часу, аж поки Анна владнала це непорозуміння.Часто думка інших про вас залежить від того, як вони сприймають ваші спонуки. Немає нічого дивного, що нас засмучує чиясь неправильна оцінка наших спонук. Відчуваючи, що для цього немає жодних підстав, можливо, ви обурюєтеся. На вашу думку, такий погляд є упередженим, критиканським або й взагалі неправильним. Це може боляче вразити, особливо коли ви цінуєте думку тих, хто робить такі несправедливі зауваження.<span>Хоча те, як люди оцінюють вас, може дратувати, проте належить поважати думку інших. Християнам зовсім не байдуже, що думають про них інші, і ми ніколи не хотіли б, аби наші слова та вчинки завдали комусь болю (Матвія 7:12; 1 Коринтян 8:12). Тому при необхідності, мабуть, доведеться докласти зусиль, аби змінити чиюсь неправильну думку про вас. Однак коли ви занадто переймаєтесь тим, чи інші схвалюють вас, це призведе до втрати самоповаги або ж появи почуття, що вами нехтують. Зрештою, ваша справжня цінність не залежить від думки інших.</span><span>З другого боку, ви, можливо, усвідомлюєте, що критика на вашу адресу обґрунтована. Це також може завдати болю, але якщо ви охоче та відверто визнаєте свої помилки, такі ситуації можуть принести користь, спонукуючи зробити потрібні зміни.</span>
У кожнага чалавека павiнен быць сябар. I не проста сябар, а сапраўдны сябар. Вы запытаецеся, чым адрознiваецца проста сябар ад сапраўднага? Наконт гэтага ў мяне ёсць уласныя думкi. На мой погляд, сапраўдным сябрам лiчыцца той, хто цябе разумев, хто заўжды гатовы дапамагчы ў бядзе, хто шчыра радуецца тваiм поспеха i, нарэшце, той, хто гатовы не толькi сказаць табе нешта прыемнае, але, калi трэба, то i справядлiва пакрытыкаваць, параiць, як выправiцца. Даволi часта я чую прыкладна такiя словы: «Якiм цяжкiм стала жыццё. Якiмi злымi зрабiлiся людзi. Не людзi, а ваўкi. Сябар сябра гатовы прадаць за кавалак каўбасы. Ды й увогуле, — пра сяброў усе забываюць». З пачутага я раблю выснову: зразумела, час, у якi мы жывём, — складаны. А сяброўства, якое прадаецца за кавалак каўбасы, нельга называць сяброўствам. А аб тым, што ўсе забываюць пра сяброў, я мяркую так: не важна бачыцца кожны дзень, часта хадзiць адзiн да аднаго ў госцi, галоўнае — прыйшоўшы да сябра са сваёю радасцю цi бядою, пабачыць у яго вачах шчырую падтрымку, радасць за твае поспехi цi спачуванне тваёй бядзе. Сапраўдны сябар зробiць усё магчымае, каб дапамагчытабе, хоць словам, хоць справай. Я шчаслiвая. У мяне ёсць сапраўдная сяброўка. Яе завуць Лера. З Лерай я магу падзялiцца i болем, i радасцю, i трывогай, i няўдачай. Упэўнена — яйа са мною таксама. Не адзiн раз Лера дапамагала мне знайсцi выйсце з цяжкага становiiнча, заўсёды раiць, як зрабiць лепш. Не так даўно я хварэла. Да мяне зайшлi мае аднакласнiцы. Сярод iх была i Лера. Дзяўчаты збiралiся пайсцi ў кiно. Расказвалi, колькi цiкавага чулi пра новы фiльм. Мне было сумна: таксама хацелася на вулiцу. Развiтаўшыся, усе пайшлi. Лера засталася. На мае запытанне яна сцiпла адказала: «Нешта не хочацца». А я ж добра ведаю, што пабачыць гэтую стужку Лера марыла ўжо даўно. Вы скажаце — такая дробязь не доказ сапраўднага сяброўства. А я упэўнена — яно праяўляецца менавiта ў дробязях. Мне хочацца бясконца гаварыць сваей сяброўцы: «Лера, ты самая добрая, самая чулая, самая свравядлiвая. Мне з табой вельмi цiкава. Нiколiнiколi не хварэй, нiколi не сумуй, не спазнай бед».
1)6 б касс, лучше всех! победим, сдержИм победу! вместе ждёт нас успех! (в слове сдержим ударение на И) 2) бэшки супер! бэшки класс! кто не верит тому в глаз!