«Давня весна» Леся Українка аналіз Автор: Леся Українка Рік написання – 1894 Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси. Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність. Основна думка: Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала. Жанр: пейзажна лірика. «Давня весна» художні засоби Метафори: «весна промінням грала, сипала квітки»; «летіла хутко», «весна… дарунки всім несе», «заглянули від яблуні гілки», «зам иготіло листячко зелене», «прилинув вітер, заспівав», «прилинули пісні пташині», «гай свій відгук… прислав», «весна дала», «весна… за вікном цвіла». Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила». Риторичні оклики: «За нею вслід співучії пташки!», «Зелений шум, веселая луна!», «Ні, не забула!». Композиція «Давня весна» Експозиція: «була весна…». Зав’язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни. Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна. Розв’язка: вдячність поетеси весні за її дарунок. «Давня весна» ідейно-художній аналіз Весна — найжаданіша пора у житті людини, її завжди зустрічали радісно й урочисто. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить поспілкуватися з живою природою — власними очима побачити, як прокльовуються з-під землі ніжні списики зела, як прилітають птахи і лунають їх дружні співи. Весна для Лесі Українки — це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі. Дана поезія написана під час хвороби поетеси. Як же сприймає прихід весни поетеса? Це ми дізнаємося, ознайомившись із змістом її поезії «Давня весна».
Нашому народові завжди були притаманні чуйність, доброта, милосердя.
Вважалося цілком закономірним і природним допомогти нещасному,
знедоленому, дати притулок бездомному, поділитися з голодним шматком
хліба, захистити скривдженого, немічного або старого. У житті людей
необхідні чуйність, доброта, і не тільки для тих, хто її потребує, а і
для тих, хто нею ділиться. Допомогти людині може навіть добре слово.
Але
не всі люди прагнуть допомогти одне одному в горі, є й такі, хто
намагається нажитися на чужому нещасті. Зустрілися такі й Климку — це
Бородань, який намагається купити плаття вчительки за безцінь,
Бочончиха, яка не поділиться і навіть сухарем, а також ворожка та
поліцаї. Та все одно добрих людей на світі більше.
Климко подолав
шлях аж до Слов’янська, голодний та босий. А там він на ринку врятував
дівчину під час облоги, назвавшись її братом. Хлопчик не зміг би вчинити
по-іншому, бо він був милосердним і думав більше про інших ніж про
себе. Навіть коли Климко був у тітки Марини, яка його лікувала в гарячці
і потім хотіла залишити у себе, сміливий та самовідданий хлопчик не
погодився, бо відчував відповідальність за життя близьких йому людей.
Повість-казка сучасної української письменниці Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» є справді незвичайною. Розумієш, що це казка, вигадка, але читати надзвичайно цікаво.
Письменниця по-простому вказує на помилки багатьох дітей і дорослих, які часто бувають неорганізованими, лінивими, необов’язковими. Адже Недоладія тому й існує, що є багато недороблених справ. Усі ті, хто має таку хибну звичку — не закінчувати свої справи, потрапляють туди. Саме так сталося і з дівчинкою Галею, яку всі називали Алею, бо в дитинстві вона не вимовляла повністю своє ім’я. Незаплетені кіски, недомальовані чоловічки, недовишитий рушник і ще багато чого недоробленого — ось що стало причиною того, що дівчина потрапила в цю дивну країну. Серед мешканців цієї країни — Недоладько, Недочеревик, Недопопелюшка та інші.
Персонажі казки, як завжди, поділяються на добрих і злих. Такі, як Недорадник і Недороль, чинили багато зла мешканцям країни. Але ті згуртувалися і врешті-решт подолали його. Отже, добро все-таки перемогло зло.
А ще пригоди Алі допомогли мені зрозуміти, що завжди треба бути готовим відповідати за свої вчинки, уміти долати перешкоди, що виникають на шляху, допомагати одне одному, бути добрим, порядним і нічого не боятися. Бо страх — поганий порадник. І тільки тоді ти зможеш досягти своєї мети.
Іменник чоловічого роду, в даному випадку стоїть в Р.в. множини.
