Наша Україна має дуже непросту історію. Десятки поколінь українців мріяли про здобуття Батьківщиною державності. Лише в 1991 році сталася найважливіша для країни подія - Україна стала суверенною державою ,рівною серед рівних. Мені чомусь здається, що цей день був особливо сонячним, яскравим, радісним. Адже саме тоді перед світом постала древня й вічно юна держава - Україна.<span> Україна - це не просто точка на географічній карті. В це слово ми вкладаємо і особисте, і загальне. Це і земля наша, і Дніпро, і люди, і рідна мова, і історія нашого народу, і його пісні та мрії. В це слово ми вкладаємо гордість за свій народ, за свою культуру і свою причетність до всього цього.</span>
<span>Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала добра і перехожі, які вперше бачили собаку, відчували, що він їм не заподіє лиха. До парку залишалось із сотню метрів, коли Байкал виявив занепокоєння. І недаремно. На тротуар несподівано вискочила білка. Чи то допитливість виманила її з парку, чи то сплутала вона паркову алею зі звичайною міською вулицею. Щоб там не було, білка опинилася перед нами. Маленька, у руденькій шубці, з великим пухнастим хвостом, оченята-гудзики чорні, вуха насторожено стирчали. Білка сиділа поруч із деревом і дивилася на нас. Ми зупинилися, затамували подих, боялися злякати малу. Міг би налякати білку й Байкал, але він поводився напрочуд дивно. Він теж завмер на місці і, схиливши велику голову набік, ніби намагався зрозуміти, шо це за звір перед ним? На кішку не схожий, на собаку теж.</span><span>Байкал подивився на нас, немов запитував: як мені поводитися? Кинутися . незнайомки чи чекати нашої команди? Але розв’язка надійшла несподівано. На| гілку дерева, просто над білкою, сіла сорока. Вона невдоволено покрутила головою, а потім буркотливо заскрекотіла. Білка миттю стрибнула на стовбур і зникла! у кроні. Сорока знялася з гілки і полетіла, а ми пішли далі. Байкал декілька разів) винувато гавкнув, наче виправдовуючись у тому, що білка зникла.</span><span>
</span>
Одного разу вирішив Павлик змайструвати буду для сірка. Взяв він кілька дошок, взяв пилку, молоток і цвяхи, та й почав майструвати. Спершу ніяк не виходило порівняти дошки за довжиною. То одна була коротша, то інша задовга. Та коли, нарешті, дошки були більш-менш вирівняні, почав Павло їх докупи цвяхами збивати. Та як не збивав, на буду воно було схоже все менше та менше. І раптом Павло як гримне собі молотком по пальцях, як скрикне, жбурне спересердя молоток у кущі. "Це, - каже, - інструменти погані, - браковані якісь" . Правду кажуть - у поганого майстра і пилка крива.
В нес є багато непреемностей.Але ми всі повинні вирішити.В дорослих є багато проблем , але на деякі з них вони не знаходять відповідей тоді й алкоголь і рятує їх.Але насправді алкоголь їх тіхо й повільно вбиває.А вони цього не бачять.Від алкоголю вмирають,бідніють,калічють невчьому невинних дітей.Тому я вважаю , що алкоголь це зло!Я тільки за безалкогольне життя!