ЗОПАЛУ<span>, </span>присл.<span> У стані сильного збудження; необачно. [Мелашка:] Звісно, як Прохор ваш не зопалу одружився з Катрею, а по мислі, то вже певна річ, що промеж них мусить бути і лад і згода </span>(Марко Кропивницький, IV, 1959, 9)<span>; Батько шанобливими очима дивився на сина, на якого зопалу напустився був </span>(Костянтин Гордієнко, II, 1959, 189)<span>; </span> //<span> У перший момент після чого-небудь; не відчувши, не помітивши. Поранено було й самого Гармаша, в руку. Зопалу був і не звернув уваги, думав — дряпнуло </span>(Андрій Головко, II, 1957, 571)<span>.
Сьогодні ми з класом ходили на прогулянку до лісу. Пройшовши трохи вглиб лісу, ми побачили різноманітні гриби: опеньки, білі, лисички, підберезовики. Ми підійшли ближче і почали їх збирати, а потім підраховували в кого більше. Згодом, ми влаштували пікнік з фруктами та бутербродами.