Історія України багатогранна і неповторна. Скільки таємного і невивченого вона зберігає і до сьогодні. Скільки ще білих плям прийдеться відкрити українцям, а скільки їх так і піде в небуття, укриваючи героїзм чи, навпаки, позор наших пращурів.
Однією з яскравих сторінок України є її прекрасне лицарство - Запорізька Січ.
Це була окрема держава в державі зі своїми законами честі і совісті, зі своїм устроєм і порядками, відвагою і цінностями.
Відвага і бойовий дух козаків не знали людських меж, тому часто їх називали характерниками, а вороги взагалі вважали, що хоробрі воїни зв'язані з нечистою силою.
Дисципліна та військова виучка у Січі була понад усе.А ще - відвага і свободолюбивість. Туди вже потрапляли люди не з слабкого десятка, бо частина із козаків просто втекли від своїх панів. При поверненні втікача, пан взагалі міг скарати сміливця на смерть за таку непокірність. А дехто не просто тікав, а ще й умудрявся спалити ненависному поміщику фільварок або й вбити гнобителя.
Та і реєстрували мужніх воїнів під вигаданими прізвищами, часто по виду іх праці, щоб загребущі панські руки не змогли кріпаків повернути назад у рабство.
Ось звідки у нас на Україні так багато сьогодні Гончарів, Мельників, Швеців, Стельмахів, Ковалів. Бувало, що прізвиськом-прізвищем висміювали якусь негативну рису чи, навпаки, підкреслювали героізм козака. Звідси й пішов Палій, Перекотиполе, Побрехенько,Цибуля, Баран, Буряк, Сало, Шпак, Відчайдух.
А бували і комічні, на зразок Нездіймишапки, Непийпива,Задериголови, Перебийноса, Могили, Костогриза, Шмаркатюка,Ковбаси, Оселедця чи Коцюби.
Пізніше до українських прізвищ почали додавати різні закінчення і виникли нові, на зразок Баранюка, Барановського чи Баранченка.
Якщо ж ви сьогодні носите прізвище Паламарчук чи Паламаренко, то не смійтеся над тим, у кого воно Панікадило, бо, можливо, ваш далекий пращур Паламар прислуговував у бою своєму побратиму Панікадилу, і разом вони боронили Батьківщину від ворога.
Ми, українці, нація дуже давня. І свою духовну культуру наші пращури почали творити задовго до прийняття християнства. Протягом своєї багатовікової історії наш народ склав безліч казок, приспівів, але особливо багато — пісень. Пісня є найдавнішим і найпопулярнішим видом усної народної творчості.Усе життя українців супроводжують пісні. Їх у нашого народу сила-силенна. Кожна подія супроводжується піснею: народження, праця, відпочинок, весілля, смерть. Про це співається у побутових піснях. Обрядові пісні виконувалися під час виконання обрядів — колядування, щедрування тощо. Історичні пісні відображали історичні події та людей, які в них брали участь. Отже, пісні бувають різними: побутовими, історичними, обрядовими.<span>Пісні, казки, легенди, прислів'я, загадки були єдиним засобом передачі набутих народом знань прийдешнім поколінням. Особливо тоді, коли ще не було писемної мови. Отож, пісні — це наш здобуток. Треба їх знати і берегти.</span>
І. По всій землі діти готуються до першого вересня, збирають портфелі, лагодять шкільну форму. II. Н.в. одинадцяте липня Р.в. одинадцятого липня Д.в. одинадцятому липня Зн.в. одинадцяте липня Ор.в. одинадцятим липнем <span>М.в. (на) одинадцятому липні</span>
1. Ви мене дуже виручили! 2. Щиро вдячний(а), за допомогу 3. Ваша послуга мені дуже допомогла, прийміть мою подяку 4. Дякую вам за все 5. Приймить мою подяку, в майбутньому можете розраховувати на мою підтримку 6. Дякую, ви зробили велику справу! 7. Дозвольте подякувати вам, звертайтеся, якщо потрібна буде допомога 8. Ви не просто мене виручили, ви мене врятували! 9. Ви мій рятівник, дякую! 10. Без вас я б ніколи не впорався(лася), дякую дуже. 11. Дякую і ще раз дякую! 12. Ваша допомога прийшла дуже вчасно, моя подяка 13. Безмежно дякую вам! Якби не ви, в мене нічого б не вийшло! 14. Весь мій успіх - ваша заслуга, дякую! 15. Хочу подякувати за все і сказати - ви дуже хорший друг!