Ожина - ( о-о-о) - 5 букв,5 звуків.
жоржина - (-0--0-0)-7 звуків,7 букв.
Р.С. 0-голосна буква чи звук
- - приголосна.
Что бы работать, жить энергично, дать кому то в рыло и т.д.
Ми ходимо кожного дня по вулицях, займаємося своїми справами та навіть не замислюємося, чи свободні ми направді. Що взагалі можна вважати свободою? У кожного думки, стосовно цього питання, свої. Хтось скаже: це коли нашими діями ніхто не керує, коли ми нікому не кажемо, куди та навіщо пішли. Хтось - що це та можливість, коли ми можемо подорожувати країною без обмежень. Хтось - що це час, коли ми обираємо владу самостійно. Ви вважаєте, ці думки безглуздими, неправильними? Я б не стала так впевнено це стверждувати. У кожної людини свої поняття про "щастя", "батьківщину", "честь", "совість", "свободу"... Для першого свобода від батьків, для другого - від обмежень влади, для третього - юридична свобода. Неможна судити людей за це. А чи потрібна свобода взагалі? Або без неї ми зможемо прожити?
Кожен сам собі з важкістю може відповісти на це запитання. Щодо мене: не знаю... Я вважаю, не може бути однозначної відповіді. З одного боку, надмірна свобода призводить во вседозволенності, а згодом, безглуздя, абсурду; із іншого, без свободи, із одними обмеженнями жити не можна: тоді до нас "повернуться" часи репресій Сталіна, тобто ми знову наступимо на ті самі граблі. Усюди повинна бути золота середина. Але одне я можу сказати чітко: свобода (хоча б мала) потрібна: без неї ми станемо скаженими.
Добре, припустимо, ми отримали цю свободу, а далі що? Що із нею робити? Куди йти? Для чого вона дана? Я вважаю, щоб дати людині можливість обирати. Це потрібно. Поглянте самі: якщо б не було її, як би ми жили? Нам диктували б сценарій нашого життя, визначений десь нагорі, і були б ми усі однаковими. Не вірите? Ні, не хочете вірити! Влада не особливо переймається питаннями народу, ми йому не потрібні, як і наше життя, вирішення проблем. Ми були б лише робочою силою, призначеною для виконання дрібних доручень. Ми - пішки у чужій грі.
Важливою також є свобода від роботи. Так, саме від неї. Помітте: останнього часу ми занадто переймаємося питаннями грошей, ми перестали бути живими людьми. Ми стали ляльками. Бездушними, холодними та безрадісними. Згадайте, коли останнього разу ви просто раділи разом із дітьми, просто сиділи поруч, нікуди не поспішали? Скоріш за все, це було давно... Ні, я не кажу, що заріз усім дружньо потрібно взятися, та покинути свої праці, але не зациклюйтесь на ній. У житті ще багато цікавого! А побачити це нам дозволяє свобода. Той час, коли ми можемо самі вирішити, чому присвятити вільні години.
Отже, свобода може бути різною, але усі її форми важливі. Потрібно цінувати свободу (згадайте часи, коли її не було, згадайте тих людей!). Я згодна зі словами Г. Сковороди: "Що є свобода? Добро в ній якеє? / Кажуть, неначе воно золотеє. / Ні ж бо не злотне. Зрівнявши все злото - / Проти свободи воно лиш болото". Яка різниця, скільки у тебе грошей, якщо ти не можеш вирішувати нічого сам (аж до таких питань, що тобі їсти на сніданок. Усе за тебе вирішать нагорі). Чим більше у тебе грошей, тим менше свободи. Тебе просто купили, тебе і твоє життя... Час замислитися про це та зробити висновки.
P.S. Ну, чим могла, допомогла. Вибач, якщо щось не так. (Прохання: хоча б напиши свої думки (сподобалось чи ні?)).
1) Стихией называется<span> явление </span>природы<span> большой разрушительной силы.
2)Никаких
3) Конечно могут,очень большие разрушения могут нанести. Уничтожать материальные и духовные ценности!</span>
Китап − белем чишмәсе.
Мәкаль.
Дөньяда китаптан башка яшәү мөмкин түгел, дип уйлыйм мин. Без
китаплар аша тормышны өйрәнәбез, белем алабыз. Чөнки аларда бик күп акыл хәзинәсе
тупланган. Ул хәзинәне бернинди компьютер да, телевизор да алыштыра алмый.
Китап укып, без белем алабыз, уйланабыз, тормыш итәргә өйрәнәбез. Китап
геройларыннан үрнәк алабыз яки кайберләренә охшамаска тырышабыз.
Үзем әле укый белмәгәндә, миңа китапларны әнием я әтием укыйлар иде.
Алар миңа кечкенә вакытта бик күп китаплар укыдылар, ә аннары мин үзем укырга
керештем. Аларның эчтәлекләрен аңлый башладым.
Минем иң яраткан китабым − Роза Хафизованың "Актәпи ник моңая? " дигән китабы. Аны миңа
әнием Яңа ел бәйрәменә бүләк итте. Башта миңа китап укып чыга алмаслык калын
булып тоелды. Ә укый башлагач, мин китапның ахырына килеп җитүемне сизми дә
калдым. Китапта әкиятләр, пьесалар тупланган. Миңа бигрәк тә "Курай малай
маҗаралары" һәм "Кирлемән" дигән әкият-повестьлар ошады. Курай
малай бик яхшы герой, аннан үрнәк алырга була. Курай малай һәм Талсылу белән
хыял канатларында сәяхәт итүе күңелле дә булды соң! "Кирлемән" дигән
өкият-повестьны укыганда, үземне читтән күргән кебек булдым. Бу китап яхшылык
белән яманлыкны аерырга өйрәтте. Кирлемән белән дуслашмаска кирәклегенә
ишарәләде. Ул бары тик начарлыкка гына өйрәтә.
Соңыннан "Актәпи ник моңая? " дигән әкиятне укып чыктым. Бу
әкият минем өчен кызыкта, кызганыч та булды. Шулай итеп, үземдә китап укырга
теләк уянуын сизми дә калдым! Мин киләчәктә дә кызыклы китаплар белән
<span>дуслашырга хыялланам</span>