Похід у Таврію за волею — масовий похід українських кріпосних селян до Перекопу з метою поселитися в Криму і отримати волю від кріпацької залежності. Розпочався в квітні 1856 року. Похід був спрямований на відновлення соціальних і національних прав українців в Російській імперії[1].
Є другим після Київської козаччини за масовістю селянським рухом України в середині 19 століття. Приводом до руху стали чутки про те, що нібито царський уряд пропонує всім бажаючим переселитися на спустілий після Кримської війни 1853—1856Крим. Також згідно з чутками кріпакипереселенці отримають за це волю, матеріальну допомогу, добру платню тощо.
Розпочавшись у Верхньодніпровському та в інших населених пунктах Катеринославської губернії, незабаром поширився на Херсонську губернію, частково — на селян Харківської губернії, Чернігівської губернії та Полтавської губернії[2]. Кріпаки у масовому порядку з своїми родинами і майном знімалися з своїх місць проживання і йшли в напрямку до Перекопу, залучаючи до походу селян усіх сіл, які зустрічалися на їхньому шляху. Особливо широкого розмаху рух набув улітку в Катеринославській та Херсонській губерніях. Лише з одного Верхньодніпровського повітупішло більше 1/3 кріпаків (15,3 тисяч осіб). У Катеринославському повіті селянським рухом було охоплено 123 з 128-ми маєтків. Кількість учасників руху з Херсонщини влітку 1856 року досягло 3 тисяч осіб. Переселенці прямували до Перекопу[3].
Селяни, які залишалися на місцях, відмовлялися виконувати панщину. На боротьбу із шукачами волі було кинуто значні військ. сили. У ряді місць селяни, озброївшись кілками, вилами та сокирами, чинили опір загонам поліції і військ. командам. За неповними даними, лише в Катеринославській та Херсонській губерніях сталося 6 кривавих сутичок, в яких було вбито 5 і поранено 50 осіб. За допомогою російських військ, численних загонів поліції, шляхом розстрілів, екзекуцій та арештів царському урядові наприкінці 1856 року вдалося припинити селянський рух на Півдні України. Тисячі повстанців було віддано під суд.
Макош, Мокош, Макошь, Мокоша - у славян - Богиня всей Судьбы (кош, кошт
- судьба, слог "ма" может сокращенно обозначать слово "мать"), старшая
из богинь прях судьбы, в позднее время считалась покровительницей прядения.
Может быть соотнесена с верованиями древних греков в прядильщиц судьбы
- Мойр, а так же с германскими
пряхами судьбы - Норнами и Фригг
- женой Одина, прядущей на своем
Колесе. В силу того, что богини - пряхи судьбы в верованиях предстают по
трое, также, вероятно, имела двух сестер или ипостаси - счастливую судьбу
и несчастливую, удачливую и неудачливую.
Макош - богиня плодородия, мать урожаев, имеет 12 годовых праздников,
иногда изображена с рогами (по всей видимости культ Макоши - и Лунный культ,
тогда праздников 13). Характерный женский рогатый головной убор носили
еще в 19-ом веке на народных праздниках. Упомянута в русских летописях
и многочисленных поучениях против язычества . "Поучение духовным
детям" в XVI веке так предостерегает:
<span>"Уклоняйся перед Богом невидимых: людей, молящихся
Роду
и рожаницам, Перуну, и Аполлону, и Мокоши, и Перегине,
и ко всяким богам мерзким требам не приближайся " </span>. Единственная
богиня из пантеона кн. Владимира. Матерь богов, возможно, жена или воплощение
Велеса-Мокоса-Мокоша,
соотносимая с Гекатой (имя употребляют
зачастую в мужском роде).
<span>Отделившиеся от узбекского улуса племена называли узбек- казахами.</span>
Экспансия- это продвижение во всех сферах жизнидеятельности общества, от центров силы к периферии. а колониальная экспансия - импеарилистическая экспансия европейских и других госусударст