А й справді – душа болить за рідну Україну! Чому ж народ не вміє цінувати те, що має? Чому ж гнобить своєю поведінкою ім’я величної держави? Чому не пам’ятає про пролиту кров за волю? Чому ж не шанує старання предків, які поклали життя заради того, щоб ми жили вільно?Українці – народ, який протягом усіх віків боровся за свою незалежність. Окупований Польщею, розділений Литвою та Угорщиною, приналежний до патриціату Московського королівства , наш народ протягом усієї гіркої історії постійно намагався боротися за своє право на вільну державу. Мужність та слава козаків ніколи не загине, ніколи не зітреться в пам’яті.І ось настали очікувані часи – Україна у 1991 році здобула незалежність, таку жадану для її мешканців. Та постає логічне питання: «Чому розвиток, культура, політика й доля самої країни пішли не вверх, а гіркими темпами скочуються до низу?»На превеликий жаль, становище в державі є дуже й дуже сумним. Я думаю, одною з основних проблем в Україні є те, що влада постійно опиняється не в тих руках. Політичні діячі й люди, від яких залежить становище держави більше звертають увагу на дрібні проблеми, аніж на реальні. Україна, зі своїм багатим рослинним і тваринним світом, надзвичайними морями, казковими горами й родючими чорноземами, у невмілих руках прирівнюється за статистикою до країн «третього світу». Де ж це чувано, щоб такі вчені люди, яким довірили долю своєї держави, самі ганьбили та руйнували її? Як шкода, що кожен хоче загарбати все лише собі в кишеню!Україна, із своєю славною історією, займає лише призові місця в номінаціях «де ж найбільша корупція» чи «де дороги такі, що можна людям, які хочуть йти в космонавтику, перевіряти свій вестибулярний апарат». Звісно це все до болю іронічно звучить, але як сумно, коли народ настільки вже звик до цього ганебного становища, що легковажно ставиться до політиків, які знущаються над українською мовою й по суті навіть не намагаються її вивчити, до беззаконні дії органів міліції, до хабарництва повсюди де лише можна. Кожен живе з цим і віджартовується: «Ну це ж Україна…» , «Ха-ха, хто б сумнівався» або «Ти бачила нове відео з ще однією «вдалою» промовою президента?». Хіба ж нормальне те, що про опору й голову держави в інтернеті складають комікси? Наскільки ж сумно за цим спостерігати…Я люблю Україну. Для мене – це найкраща на світі держава. Я тут виросла й тут живу. З цим краєм пов’язані найтепліші думки та моменти мого життя. Хотілося би від щирого серця побачити в майбутньому розвиток держави й мудрого провідника попереду. А поки – залишається лише надіятись і починати хоч якісь зміни вже з самої себе. Душа болить за рідну Батьківщину!
країна багата стародавніми пам'ятками, які є свідками формування історичної самосвідомості нашого народу, їх споруджували наші обдаровані предки, втілюючи в них народні мистецькі ідеали.
Так, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого був побудований головний храм Київської Русі - Софійський собор. Саме тут відбувалися пишні церемонії посадження князів на київський престол, урочисті прийоми послів іноземних держав.
Прямокутну споруду Софії Київської в давнину оточували два ряди відкритих галерей. За бажанням Ярослава Мудрого собор вінчали тринадцять куполів, суворий сірий колір яких добре гармоніював з блідо-рожевими стінами.
У 1240 році полчища Батия зруйнували Київ. І тільки свята Софія вціліла. Як писав Павло Загребельний, вона «стояла над пожарищем, над попелом і руйновищем, і підносила Богоматір свої руки в молінні...» Саме завдяки непорушності Софії люди усвідомили силу Божого захисту, повірили в те, що вічно здійматиме, захищаючи їх, свої руки Марія Оранта.
З самого початку усередині собор був оздоблений чудовими фресками і дивовижною мозаїкою. У своїй більшості то були твори на релігійну тематику, але не бракувало і картин з зображенням свят, ігор, полювань. Оздоблення собору цінне своєю мозаїкою, яка і сьогодні вражає довершеністю композиційного вирішення, свіжістю та яскравістю барв.
Минуло майже тисячу років від того часу, коли собор був збудований, але й досі він викликає захоплення майстерністю стародавніх зодчих, довершеністю ліній та форм.
Я бачу як д1ти весело грають в м*яча.
Горобц1 купаються в калюжах п1сля дощу.
Бабуся вишила гарного рушника.Черговий по класу полив кв1ти.
Бажаю .Вам , доброго ранку.
Слова ласують можна перенести ла- сують.